— Мені просто подобається математика.
— Серйозно? — вона округлила очі. — Ти з тих людей, які добровільно розв'язують рівняння заради задоволення?
Я засміялася.
— Можна й так сказати.
— Боже, я знайшла свого рятівника!
Ми обидві засміялися.
Емілі виявилася досить товариською. Вона розповіла про школу, учителів і про те, як минулого року їхній клас випадково залишився без опалення посеред грудня. Я слухала, час від часу ставлячи запитання.
— До речі, а ти вже знайома з кимось, крім Рея?
Я похитала головою.
— Поки що ні.
— Тоді доведеться це виправляти. Тут є кілька цілком нормальних людей. Ну, якщо не рахувати Рея.
— Він не настільки поганий.
Емілі подивилася на мене з удаваним здивуванням.
— Ти його захищаєш?
— Та ні.
— Усі на майданчик! — пролунав голос учителя. — Розмови потім!
Емілі підвелася й простягнула мені руку.
Учитель розділив нас на дві групи й пояснив правила вправи. Ми з Емілі стали навпроти одна одної, тримаючи баскетбольний м'яч. Потрібно було передавати його партнеру, не виходячи за межі позначеної лінії.
Перші кілька хвилин я старанно виконувала завдання, аж поки Емілі не прошепотіла:
— Ти навіть не уявляєш, із ким тобі довелося сісти.
— Він справді такий поганий?
— Поганий? Ні, просто бунтар. Йому постійно потрібно щось вигадувати. Минулого року він, наприклад, увімкнув пожежну сирену.
Я здивовано підняла брови.
— Що?
— ерез несправність системи після цього всю школу залило водою! Уявляєш? Коридори, кабінети, навіть бібліотеку! Нам довелося кілька днів навчатися дистанційно.
— І це зробив Рей?
— Він і його друг. Але найбільше дісталося саме йому. Директор тоді ледь не посивів остаточно.
Я тихо засміялася, намагаючись не привертати уваги вчителя, який саме пояснював щось іншій групі.
— Почекай, ти ще побачиш, — Емілі хитнула головою.
Я помітила, як дівчина раптом почервоніла й відвела погляд, удаючи, що поправляє волосся.
— Він тобі подобається? — запитала я, ледь стримуючи усмішку.
— Хто?
— Коллінз.
— Ні! Його друг — можливо, так.
Я здивовано подивилася на неї.
— Той рудий?
— Тихо!
— Дівчата! — раптом гаркнув учитель, різко повертаючись у наш бік. — Можливо, ви поділитеся з усіма тим, що там обговорюєте?
Ми миттєво випросталися.
— Ні, сер, — відповіла Емілі, опустивши очі.
— Тоді продовжуйте вправу.