Дев'ятий сніг

13 Розділ

— Мені просто подобається математика.

— Серйозно? — вона округлила очі. — Ти з тих людей, які добровільно розв'язують рівняння заради задоволення?

Я засміялася.

— Можна й так сказати.

— Боже, я знайшла свого рятівника!

Ми обидві засміялися. 

Емілі виявилася досить товариською. Вона розповіла про школу, учителів і про те, як минулого року їхній клас випадково залишився без опалення посеред грудня. Я слухала, час від часу ставлячи запитання.

— До речі, а ти вже знайома з кимось, крім Рея?

Я похитала головою.

— Поки що ні.

— Тоді доведеться це виправляти. Тут є кілька цілком нормальних людей. Ну, якщо не рахувати Рея.

— Він не настільки поганий.

Емілі подивилася на мене з удаваним здивуванням.

— Ти його захищаєш? 

— Та ні.

— Усі на майданчик! — пролунав голос учителя. — Розмови потім!

Емілі підвелася й простягнула мені руку.

Учитель розділив нас на дві групи й пояснив правила вправи. Ми з Емілі стали навпроти одна одної, тримаючи баскетбольний м'яч. Потрібно було передавати його партнеру, не виходячи за межі позначеної лінії.

Перші кілька хвилин я старанно виконувала завдання, аж поки Емілі не прошепотіла:

— Ти навіть не уявляєш, із ким тобі довелося сісти.

— Він справді такий поганий?

— Поганий? Ні, просто бунтар. Йому постійно потрібно щось вигадувати. Минулого року він, наприклад, увімкнув пожежну сирену.

Я здивовано підняла брови.

— Що?

— ерез несправність системи після цього всю школу залило водою! Уявляєш? Коридори, кабінети, навіть бібліотеку! Нам довелося кілька днів навчатися дистанційно.

— І це зробив Рей?

— Він і його друг. Але найбільше дісталося саме йому. Директор тоді ледь не посивів остаточно.

Я тихо засміялася, намагаючись не привертати уваги вчителя, який саме пояснював щось іншій групі.

— Почекай, ти ще побачиш, — Емілі хитнула головою. 

Я помітила, як дівчина раптом почервоніла й відвела погляд, удаючи, що поправляє волосся.

— Він тобі подобається? — запитала я, ледь стримуючи усмішку.

— Хто?

— Коллінз.

— Ні! Його друг — можливо, так.

Я здивовано подивилася на неї.

— Той рудий?

— Тихо!

— Дівчата! — раптом гаркнув учитель, різко повертаючись у наш бік. — Можливо, ви поділитеся з усіма тим, що там обговорюєте?

Ми миттєво випросталися.

— Ні, сер, — відповіла Емілі, опустивши очі.

— Тоді продовжуйте вправу.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше