Дев'ятий сніг

8 Розділ

У власній кімнаті Скай довго не затрималася. Вона зняла домашній одяг, натягнула темні джинси, теплий светр і чорну куртку. На шию намотала довгий шарф, волосся зібрала в недбалий хвіст. Із тумбочки забрала телефон, перевірила заряд батареї та поклала його до кишені разом із навушниками.

На кухні залишилася склянка, з якої вона так і не допила воду. Поруч на холодильнику висів календар із груднем 2015 року. Деякі дати були обведені червоним, а біля двадцять п'ятого числа хтось намалював маленьку різдвяну ялинку.

Скай затримала на ньому погляд. До Різдва залишалося зовсім небагато. Вона взяла ключі й тихенько вийшла з квартири.

Їхній будинок був звичайною п'ятиповерхівкою неподалік від узбережжя. Квартира розташовувалася на другому поверсі, тож до виходу довелося спуститися лише кількома сходинками. На поштових скриньках лежали рекламні листівки, а біля вікна на першому поверсі хтось залишив невеличку штучну ялинку з червоними кульками.

Щойно Скай вийшла надвір, її зустрів морозний вітер. Вона підняла комір куртки й рушила в бік узбережжя.

Род-Айленд готувався до свят. Навіть пізньої грудневої ночі вулиці не здавалися порожніми. У вікнах будинків мерехтіли різнокольорові гірлянди, на ґанках стояли прикрашені ялинки, а над входами до невеличких крамниць висіли зелені вінки з червоними стрічками. Десь за рогом світилася вивіска кав'ярні, яка ще не зачинилася, а з відчинених дверей ресторану час від часу долинали уривки музики та людських розмов.

На узбіччях лежали нерівні кучугури снігу, залишені після денного прибирання. Уздовж тротуарів стояли припарковані автомобілі, деякі вже повністю вкрилися білим шаром. На лобовому склі одного з них хтось залишив кумедний малюнок сніговика.

Місто ще не збиралося засинати.

Назустріч Скай пройшла молода пара. Дівчина сміялася, тримаючи хлопця під руку, а той намагався поправити їй шарф, який постійно сповзав із плеча. Трохи далі чоловік біг уздовж тротуару в навушниках, час від часу перестрибуючи через калюжі, що залишилися після денного танення снігу.

Біля невеличкого магазину двоє хлопчаків допомагали батькові завантажувати в машину коробки з різдвяними прикрасами. За кілька кварталів хтось вигулював собаку, яка вперто тягнула господаря до найближчого заметеного газону.

Усе навколо жило своїм звичайним життям.

Скай вставила навушники, увімкнула музику на телефоні й поклала руки до кишень.

Вона просто йшла вперед.

Не поспішала, не обирала певного маршруту й не думала про те, скільки часу проведе надворі. Їй хотілося лише віддалитися від будинку, де кожна кімната зберігала чиїсь образи, недомовки й нескінченні сварки.

Незабаром будинки почали розступатися, а між ними відкрився широкий краєвид на океан.

Берегова дорога тягнулася вздовж узбережжя. Ліхтарі освітлювали тротуар, металеві огорожі та засніжені лавки, за якими починався темний пляж. Скай не стала спускатися вниз. Вона залишилася на тротуарі, тримаючись подалі від сходів, що вели до води.

Океан був неспокійним.

Великі хвилі здіймалися в темряві, з гуркотом розбивалися об берег і відступали назад, залишаючи після себе білу піну. Вітер із води був значно холоднішим за той, що гуляв між будинками. Він пробирався під комір куртки, розвівав кінчики шарфа й змушував Скай ховати обличчя.

Вона зупинилася біля огорожі.

На протилежному боці дороги горіли вікна кількох будинків. У деяких уже стояли прикрашені ялинки, і крізь скло було видно їхні кольорові вогники. Хтось розвішав на балконі світлові сніжинки, а на одному з ґанків світився великий пластиковий Санта-Клаус.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше