Дев'ятий сніг

6 Розділ

— Погуляти? Зі мною? — дідусь здивовано підняв брови, а в куточках його очей з’явилися добрі зморшки. — Не хочеш друзів запросити? 

Дівчина заперечно захитала головою і ще ширше посміхнулася, міцніше стиснувши його руку:

— Ні. Хочу з тобою. — Адже друзів у неї не було. 

— Домовились, пташеня, — м'яко відповів він.

У цей момент вхідні двері з гуркотом хлопнули об стіну. А на порозі кімнати з’явилася мати. Вона була розпатлана, з палаючими від гніву очима й важким диханням після сварки. Мати мовчки подивилася на дочку та батька, окинула кімнату важким поглядом, повним розчарування й утоми, а потім так само мовчки розвернулася й вийшла, залишивши двері прочиненими.

Скай миттєво підхопилася з пуфика й вибігла слідом за нею в коридор:

— Що сталося? — Запитала дівчина дивлячись на двері, за якими зник тато.

Мати зупинилася біля дзеркала, хапливо поправляючи волосся тремтячими пальцями, і гірко виплюнула:

— Як завжди! Напився і влаштував істерику, що я нічого по дому не роблю! 

Скай зупинилася за крок від неї. Усередині все стислося від знайомого, пекучого болю, і вона спокійно, але виклично мовила:

— Я його розумію.

Мати замерла. Вона повільно повернулася до Скай, і її обличчя спотворилося від люті.

— Що ти сказала?! — закричала вона на весь коридор так, що аж шибки в шафі забряжчали. — Ти розумієш його?! Дівчисько, ти хоч уявлення маєш, скільки я на вас витрачаю?! Я з жила вилізаю, щоб у тебе були речі, щоб цей дім тримався, а ти смієш мені це в очі казати?!

— Ти ніколи не буваєш удома! — зорвалася на крик Скай, відчуваючи, як сльози підступають до горла. — Ви тільки й робите, що кричите один на одного! 

— Заткнися. Ти нічого не розумієш! — верещала мати, втрачаючи рештки контролю. — Ти така ж вдячна, як і твій батько! Ви обоє смокчете з мене сили!

— То йди! Іди до свого залицяльника на машині! Він же на тебе не кричить! — викрикнула Скай.

— Що?

— Ви думаєте, я не бачу з ким ви обоє водитесь? Тато з якоюсь блондинкою, а ти з мажором! 

Жінка вдарила. Голова Скай відкинулася вбік, а щоку миттєво обпекло гострим, пекучим болем. Дівчина затамувала подих, схлипнувши, і притисла долоню до палаючого обличчя. Сльози застрягли в очах.

Мати замахнулася вдруге, повністю засліплена гнівом:

— Я навчу тебе поваги!..

Але другий удар так і не досяг мети. З кімнати важкими, але рішучими кроками вийшов дідусь. Попри кашель і слабкість, він перехопив руку дочки прямо в повітрі, міцно стиснувши її зап'ястя.

— Досить! — важко й суворо мовив він. Його голос лунав так гучно й твердо, що мати на мить заціпеніла від несподіванки. — Не смій торкатися дитини!

Мати важко дихала, вириваючи руку, і вже збиралася виплеснути весь гнів на батька, як раптом у її сумці голосно заспівав телефон.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше