Рей навіть не пручався — він просто задкував, сміючись, і злегка розвів руками, ніби показуючи Скай, що він зробив усе, що міг.
— Пане Вейн, обережніше, ви мені так увесь стиль зіпсуєте! — зареготав рудий товариш Рея, який досі стояв біля дверей і спостерігав за цим цирком.
— Обидва! З кабінету! Негайно! — нарешті випхав їх за двері вчитель і з гучним тріском зачинив їх перед їхніми носами.
В учительській знову запанувала тиша, переривана лише важким диханням учителя, який вирівнював окуляри. А Скай ще кілька секунд дивилася на зачинені двері, відчуваючи, як теплий промінь сміху розганяє зимовий холод усередині.
Скай нарешті видихнула, опустила погляд на аркуш і повністю зосередилася на запитаннях. Навколишній шум відступив, і єдиним звуком у кабінеті залишилося лише легке шурхотіння її ручки по паперу. Вона швидко відповідала на питання, спокійно й впевнено згадуючи все, що вчила раніше.
За кілька хвилин дівчина поставила останню крапку, підвівшись із-за столу, і підійшла до вчителя. Вона акуратно поклала заповнений тест на край його столу.
Пан Вейн поправив окуляри, узяв аркуш і бігло проглянув її відповіді, задоволено кивнувши. Потім він підвів очі на Скай і м'яко мовив:
— Дякую, Скай. У кінці дня підійди до мене — ми обговоримо план навчання та всі деталі.
— Добре, дякую вам.
Вийшовши з учительської, Скай попрямувала до кабінету. Увійшовши всередину, вона озирнулася довкола в пошуках вільного місця. Всюди вже панував звичний шкільний хаос: дівчата згрупувалися невеличкими компаніями й бурхливо щось обговорювали, а хлопці влаштували імпровізований баскетбол прямо серед класу, перекидаючи м'яч один одному через ряди.
Не знайшовши кращого варіанта, Скай пройшла до вільного стільця й лише збиралася сісти, як раптом м'яч зрізався з чиєїсь руки, вилетів із траєкторії й боляче вдарив її по голові.
Підручник із математики вислизнув із її рук і з гучним стуком упав на підлогу. Скай притисла долоню до скроні, прижмурившись від несподіваного болю.
— Вибач, будь ласка! Все добре? — до неї миттєво підбіг Рей.
Він схилився, підняв з підлоги її підручник, обтрусив обкладинку й простягнув дівчині. Його погляд зупинився на назві книги.
— Шариш за це? — запитав він, злегка піднявши брову.
— За математику? Так, — відповіла Скай, розтираючи забите місце. — А ти ні?
— Не дуже, — чесно зізнався Рей. Він недбало кинув м'яч назад своїм друзям, які щось гукали йому з іншого кінця класу, і знову повернувся до дівчини. — Може, і мене навчиш?
— Ти б слухав на уроках, сам би навчився, — спокійно зауважила Скай, складаючи речі на парту.
— У нас ACT на наступному тижні, — зітхнув він, спираючись рукою на край її парти. — До речі, куди плануєш вступати?
— Не знаю... — тихо відповіла вона, опустивши очей.
— А я люблю кіно, — усміхнувся Рей, і в його очах спалахнув справжній азарт. — Мені тут пташка наспівала, що наступного тижня буде конкурс.
— Який?
— На найкраще кіно серед нашої школи, — гордо заявив він. — Переможцю конкурса навіть кубок дадуть!
— Я в такому не тямлю, — похитала головою Скай.
— Прикро...
— Рею! — гукнув хтось із хлопців біля дошки, перериваючи їхню розмову.