Рей ледь помітно усміхнувся, ніби ім'я здалося йому чимось знайомим або цікавим, але нічого більше не сказав.
Пролунав довгоочікуваний дзвінок, який миттєво розігнав сонну тишу кабінету. Клас заповнився шумом: учні хапливо скидали зошити до рюкзаків, засовували стільці й натовпом вивалили в коридор. Скай не поспішала. Вона акуратно склала свої речі, піднялася з-за парти й, перекинувши ремінець сумки через плече, вирушила шукати учительську.
Шкільні коридори після уроку нагадували вулик, але Скай, звіряючись із вказівниками на стінах, нарешті знайшла потрібні масивні дерев'яні двері.
Усередині панувала зовсім інша атмосфера — пахло кавою, старим папером і сухим теплим повітрям від батарей. За довгим столом сиділа секретарка, яка співчутливо усміхнулася дівчині, відшукала в шухляді важкий металевий ключ із номером шафки й простягнула його Скай.
— Оце твій, шафка на першому поверсі, біля спортзалу, — бадьоро мовила жінка, а потім дістала з папки кілька роздрукованих аркушів. — І ще одне, Скай. Оскільки ти перевелася посеред семестру, нам потрібно оцінити твій поточний рівень. Напишеш невеличкий перевірочний тест прямо зараз. Можеш сісти ось за той вільний стіл у кутку.
Скай мовчки кивнула, взяла роздруківку та ручку й сіла за невеликий стіл біля стелажів із документами. Вона занурилася в завдання, намагаючись зосередитися на питаннях з історії та літератури, поки за вікном продовжував густо валити лапатий зимовий сніг.
Вона встигла пройти лише першу сторінку, як двері учительської з гучним гуркотом відчинилися, майже вдарившись об стіну.
До кабінету буквально залетіли двоє: Рей і ще один високий рудий хлопець у розстебнутій куртці. Вони виглядали як типичні бешкетники, які щойно втекли з якоїсь халепи — збуджені, трохи розпатлані й абсолютно не серйозні. Вони явно заскочили сюди не вперше і почувалися тут майже як удома, попри очевидну провину.
— Пане Вейн! Ми присягаємося, це була абсолютна випадковість! — вигукнув рудий, на ходу відновлюючи дихання.
— Вчителю, ну правда, ми більше взагалі ніколи так не будемо, — підхопив Рей, артистично приклавши руку до грудей і роблячи найчесніший вираз обличчя, на який тільки був здатен. — Віддайте нам телефони. Ми ж навіть не знімали відео!
Учитель за основним столом повільно зняв окуляри, масажуючи перенісся, і важко зітхнув, дивлячись на двох бовдурів із сумішшю роздратування та втоми.
— Ви влаштували перегони на стільцях й збили вазу з квітами біля кабінету директора, — суворо мовив учитель, але в його голосі відчувалося, що він уже звик до подібних вибриків цієї парочки. — Телефони залишаться в моєму сейфі до кінця дня.
Скай, яка сиділа в кутку, мимоволі зупинила ручку над аркушем і підніла очі, спостерігаючи за цією комедією. Рей раптом перевів погляд убік і помітив її. Його благальна міміка на мить змінилася щирим здивуванням, а потім на вустах з'явилася та сама хитра посмішка, що й на уроці.
Рей підморгнув Скай і в один стрибок опинився біля її столу. Вчитель аж подавився повітрям від такої зухвалості й ринувся вперед, намагаючись його перехопити.
— Рей! Що ти робиш?! — вигукнув чоловік, зупиняючись поруч.
— Допомагаю! Новачкам треба підтримувати адаптацію, — абсолютно серйозно видавив із себе Рей, схиляючись над її аркушем. — Тест пишеш?
Скай навіть не підняла голови від роздруківки, лише куточком губ ледь помітно всміхнулася й спокійно кинула:
— Ти навіть не знаєш, скільки буде двічі по два, чим ти їй допоможеш? Зараз ти у мене вилетиш звідси! — майже крикнув учитель.
Він схопив Рея за комір худі й спробував відтягнути його від столу. Але Рей був значно вищим за невеликого на зріст учителя, тож тому довелося прикласти чимало зусиль: він аж напружився, тягнучи цього височенного хлопака назад до виходу.