Розділ 10. Нишпорка

Арамінта

Якщо моє шастання в саду когось і бентежило, мені про це не повідомляли. Від самого ранку я нишпорила територією палацу, вишукуючи прогалини в захисті. Варто визнати, з кожною хвилиною мої надії згасали.

– Прекрасна погода для прогулянки.

Від несподіванки я натурально підскочила. Настільки сфокусувалася на потоках енергії, що не помітила наближення іншого мага.

Обернувшись, я зустрілася з безтурботним поглядом Барта. На обличчі глави вартових сяяла промениста усмішка, від чого так і хотілося прорідити цей ідеальний ряд білих зубів. А чого це він тут такий задоволений ходить?

– Я б сказала огидна, – скривилася я, відвертаючись і продовжуючи повільно прогулюватися стежкою. – Ще навіть не полудень, а вже така жара.

– Згоден. Це літо обіцяє бути спекотним, – відповів чоловік, підлаштовуючись під мій темп і крокуючи поруч.

– Ми будемо говорити про погоду?

– Ми можемо говорити про що забажаєш, – злегка усміхнувся Барт, не звернувши увагу на уїдливість в моєму голосі.

– Ну раз так, – надихнулася я і, різко зупинившись, повернулася до чоловіка. – Розкажи про тутешній захист.

У моєму голосі дзвенів виклик і я була впевнена, що Барт знітиться і змушений буде ретируватися, але на мене чекав сюрприз. Чоловік тихо хмикнув і буденним тоном почав описувати захисну систему палацу Велдара.

– По всьому контуру встановлена стіна самим Сайрентом. Його магію майже неможливо зруйнувати.

– Майже? – вхопилася я за це слово.

– Гадаю, немає нічого неможливого, тому залишаю таку ймовірність, але вона дуже мала. Крім цього в основний захист додано пастки. У загальному плетінні вони виглядають як слабкі місця в стіні, але варто спробувати їх підчепити, як спрацьовує капкан і нещасний застрягне, доки не прибудуть вартові.

– А раптом комусь вдасться вибратися з пастки раніше.

– Тут, як і зі стіною, – магія дуже сильна, шансів мало.

– Виходить, способу проникнути сюди не існує?

– Я такого не знаю.

– А вибратися?

– Я такого не знаю, – повторив Барт, з відвертою веселістю в очах. – Але якщо ти наважишся – я б подивився на результат.

– Обов'язково подивишся, – уїдливо кинула я.

Чоловік глянув за моє плече і, нахилившись трохи ближче до мене, промовив тихо, ніби ділячись секретом:

– До речі, якщо потрібна буде інформація про будь-що, крім захисних заклять, – раджу звертатися до Мейрани, – Барт кивнув головою, і я повернулася в тому напрямку. Неподалік прогулювалася жінка в яскраво-жовтій сукні. – Шоста дружина Сайрента. Знає все про всіх. Сам іноді дивуюся її обізнаності.

Після цих слів маг попрощався і, прискоривши крок, попрямував назад до палацу, поки я роздивлялася життєрадісну жінку, що з легкою усмішкою торкалася пальцями квітів у саду. Мабуть, не буде зайвим дізнатися побільше про людей, з якими я змушена існувати на одній території.

– Мейрано, – гукнула я і жінка, піднявши погляд, усміхнулася ще ширше, вочевидь не проти поспілкуватися зі мною.

Понад годину ми просиділи в одній з альтанок, вдало розташованій у тіні високого дерева. За цей час я встигла дізнатися чимало інформації про своїх «колежанок». Родичі, становище сім'ї, рівень магії, стосунки з Велдаром.

Насправді тепер я краще розуміла Деладу. Старша донька дуже поважної родини вищої аристократії. Вона була єдиною дружиною Велдара протягом восьми років. Вісім років! Це майже половина всього часу, що чоловік одружений. Тобто Делада була одноосібною господинею цього місця набагато довше, ніж більшість інших дружин взагалі перебувають у шлюбі.

Лише через вісім років шлюбу Велдар визнав, що з першого разу нічого не вийшло, і одружився на Ірані. І вже через три роки з'явилася Старла. Далі він обзаводився новою дружиною мало не щороку. Попереднє весілля, до речі, було всього пів року тому. Бріель була тією юною дівчиною, що сиділа біля мене за вечерею.

– Скільки їй? – запитала я Мейрану, коли розмова зайшла про восьму дружину.

– 19.

Ох Всесильний, вона ж на три роки молодша за мене.

– Насправді Бріель могла й раніше стати дружиною Його світлості, – продовжила жінка. – Її батько був одним із вартових, тож про наявність у його доньки магії знали з народження. Просто Сайрент чекав, коли вона підросте.

– 19 років це зарано, – обурилася я. – Вона майже дитина.

– Багатьох дівчат видають заміж у 16-17, – знизала плечима Мейрана. – Сайренту було стільки ж на момент першого шлюбу.

– А Деладі?

– 20.

– Чекай, виходить їй 40, – від подиву мої очі округлилися, а жінка лише кивнула. – Але як? Вона виглядає набагато молодшою. Я б не дала їй і тридцяти.

– Це все завдяки деросу, – хмикнула Мейрана.

Як будь-якому контрабандисту, ця назва була мені знайома, як і дія цієї рослини. Милі кущики з рожевими квіточками і дрібними червоними ягідками, які висушують і перетирають у порошок, а потім приймають внутрішньо. Невелика доза здатна позбавити вікових змін. Якщо Делада вживає цей порошок, тоді зрозуміло, як вона зберегла молодість. Але є один нюанс.