34. Юля. Атака фанаток

— Хто це? — запитала я. 

— Моя колишня, — Яр поглянув на мене. — І що це на неї найшло, ми давно не бачились… Ну, хіба що раз після репетиції випадково зустрілися.

— Мабуть, вона побачила, що ти тепер знаменитий, — я спробувала перевести все в жарт, хоч мені й було неприємно…

— Ну, побачила і побачила, то її проблеми, — Яр заблокував екран свого телефону. 

— Тепер тебе будуть ловити шанувальниці, — сказала я.  — Доведеться ходити, як усі зірки, в темних окулярах. 

— Та, це все слава на один день, — він махнув рукою. — Це ж просто відео.

— Ну, тобі треба не зупинятися, — заперечила я. — Запорука успіху — це регулярність, треба записувати нові пісні і робити відео. До речі, хто знімав? Вийшло гарно. 

— Катя знімала, дівчина нашого соліста, Саші, — одразу уточнив Яр. — Вийшло дійсно непогано. Краще, ніж я думав.

— Тоді ходімо в кав’ярню, треба відзначити твій успіх, — я усміхалась, хоча те повідомлення від його колишньої все ж зіпсувало мій настрій. 

Яр кивнув, чмокнув мене в губи і ми пішли…

***

— Он ті дівчата дивляться на тебе, — сказала я Ярові, коли нам уже принесли каву і десерт.  — Схоже, твої фанатки! Може, ще автограф попросять…

Яр подивився в той бік, куди я вказала, і усміхнувся:

— Прикольно… Треба глянути, що там з переглядами, — і знову дістав мобільний.

Зараз ми сиділи навпроти одне одного і я не могла бачити, що саме він там дивиться: дійсно інстаграм, чи… 

А одна із дівчат дійсно встала з-за столика і підійшла до нас. 

— Привіт, ти ж Яр? — вона дивилася на нього, як кіт на сметану, а мою присутність узагалі ігнорила. 

— Привіт, так, — Яр усміхнувся, зазирнувши їй в очі. 

— У тебе дуже класна пісня, ми якраз приєдналися до твого фанклубу, — затараторила вона. 

— Дякую за підтримку, приємно це чути. Приходьте на концерт наступного тижня, буду радий вас бачити. Там я теж заспіваю цю пісню, — відповів їй Яр.

— А можна зробити з тобою фото на згадку? — запитала дівчина.  

— Так, авжеж, — Яр встав з-за столику і підійшов до неї. — Можу взяти телефон, буде зручніше, бо я вищий зростом.

— Так, будь ласка, — вона простягнула йому свій мобільник. 

Тоді підійшла ближче і обняла Яра за талію. Все так, наче мене й зовсім не було поряд. 

Яр простягнув руку вперед і коли вже робив фото, дівчина піднялася навшпиньки і поцілувала його в щоку. Потім весело засміялась. Яр простягнув їй мобільний і усміхнувся:

— Ну ось і все, тримай. Дякую за підтримку.

Вона помахала йому рукою і повернулася до столика, де її подруги зустріли її оплесками. 

Я ж почувалася як обпльована. Чомусь думала, що Яр хоча б вибачиться, але, схоже, він усе це сприйняв як належне. Ну так, він же тепер зірка! 

Яр повернувся за столик і усміхнувся мені:

— Блін, це так незвично, коли незнайомі люди тебе впізнають…

— Ти сам мені казав, щоб я ні з ким не цілувалась, бо тобі неприємно, — не витримала я. — А самому цілком нормально при мені обніматися з ким попало! 

— Я нікого не цілував, — він насупився. — Дівчина просто попросила фотку. Ми з нею не бачились до того і на зустрічі не ходили.

— Вона поцілувала тебе! Тепер всі будуть знати, що так можна! Всі соцмережі будуть у таких фотках!