33. Яр. Несподівана популярність

— Навіщо знімаєш? Хочеш виставити в нашу інсту? — запитав Саша у своєї дівчини, Маші, яка прийшла сьогодні на нашу репетицію. 

— Ти ту пісню, де я співаю, теж записала? — одразу додав своє питання і я.

— Так, — відповіла вона. — Виставлю і її теж. 

— Виходить вже дуже круто! — підбадьорила мене Катя. 

— Так, конкретно цю пісню ти тепер співаєш краще за мене, — погодився Саша. 

Я дійсно був задоволений тим, як виконував цю пісню. І тепер було вирішено, що я точно співатиму її на концерті, який мав відбутись в кінці тижня…

***

Ми з Юлею зі вчора не бачились, і я відчував деяке хвилювання. Хоч і запевнив її, що все добре, і з мого боку це дійсно було так, все ж, я відчував цю проблему між нами. Але сподівався, що вона таки вирішиться найближчим часом. 

Треба розбиратись з цим зараз, не відтягувати. 

Коли я підходив до будинку з репетиції, то написав Юлі:

"Привіт, як справи? Що робиш? Я йду з репетиції, вже майже вдома".

“Я вже вдома, — відповіла вона. — Пишу оповідання на конкурс, оголосило одне видавництво. Але втомилася від цієї писанини. Треба б провітрити голову”.

"Можемо прогулятись в якусь кафешку, — запропонував я. — Побачення, що скажеш?" 

“Я не проти,” — вона поставила смайлик. 

"Тоді я зараз зайду додому, перевдягнусь і можемо йти, напиши, коли будеш готова" — відповів я і вийшов з чату. Коли зайшов до квартири і перевдягнувся, зайшов в інсту і раптом побачив купу вхідних повідомлень на своєму "реальному" аккаунті. Це мене здивувало, бо зараз я в основному вів інсту для роботи, ту, що з побаченнями. 

Щойно я почав читати ці повідомлення, то зрозумів, що це якісь дівчата. Серед них була якась одна особливо наполеглива, вона написала купу повідомлень. Я проглянув їх і зрозумів, що вона створила якийсь мій фанклуб після перегляду відео, де я співаю…

А оце вже було цікаво. 

Довго шукати відео не довелось: воно випало мені в стрічку практично одразу. І тут вже була купа лайків, коментарів і переглядів. І це з врахуванням, що його ж практично тільки пару годин як виставили… 

Треба буде розповісти Юлі…

***

Коли ми з Юлею зустрілись біля підʼїзду, вона поглянула на мене:

— Ти сяєш, як нова копійка. Трапилося щось хороше? 

— Ага, — я кивнув і дістав мобільний. Відкрив інсту і простягнув Юлі: — Я майже зірка. З твоєю піснею… Точно, треба попросити Машу, щоб і тебе відмітила, як автора слів. 

— Справді? — вона спершу недовірливо поглянула на мене, але потім її очі округлились. — Це неймовірно! Я дуже рада за тебе! 

— Дякую тобі, — я обійняв Юлю і зазирнув їй в очі. — В цьому велика частина твоєї заслуги. 

— Я дуже хочу, щоб ти став відомим, — вона притулилася своєю щокою до моєї. — Ти дуже гарно співаєш. 

— Гірше Саші насправді, — зізнався я. — Ну, тільки не цю пісню. Цю вже краще за нього. 

— Хочеш, напишемо ще якусь? — вона усміхнулась. 

— Хочу, — погодився я. — Того разу вийшло класно. До речі, мені навіть якийсь фанклуб створили. Ото людям робити нічого… 

— Фан-клуб? — здивувалася Юля. — Нічого собі! Тепер ти точно зірка! 

— Це тільки одне відео. Якщо далі нічого не вистрілить, то навряд він довго протримається, — відповів я. 

Потім згадав, що в тому телеграм-чаті фанклубу, на який мені дали посилання, бачив пару знайомих аватарок. Хоча, може то і не вони. Навряд моя колишня і та красуня з побачення цікавляться подібним. 

І саме в цю мить телефон в моїй руці завібрував і зверху вистрибнуло сповіщення про повідомлення і його початок:

"Коли побачила тебе, зрозуміла, що дарма кинула тебе… Я кохаю тебе, Яре, давай…" — а далі вже було не видно. Я перевів погляд на Юлю і помітив, що вона теж дивилась на екран…