Розділ 34

Я його вб'ю! Найжорстокішим і найкривавішим чином! Ні, не вб'ю! Він так просто не відповість за свої злодіяння! Ні, ну ви бачили цю міль, вигодувану на ГМО і невичерпній вірі в самого себе?!
Це ж треба було вийти з шафи посеред розмови. Ще кілька хвилин, і я б неодмінно спровадила Григор'єва. А зараз!
Я вкотре впустила палаючі щоки в долоні й тихо застогнала.  За що життя мене покарало Григор'євим ми розібралися, але чому мені дістався цей сумнівний подаруночок в особі Лісоруба - ні!
Я перед ним ні в чому не винна! Перед Марією - можливо. Хоча не я, так інша стала б коханкою Тана. Краще вже дізнатися про кобе... пристрасну натуру нареченого до весілля, ніж після. Тож я категорично проти. Кармо, ти мене чуєш? Забирай цей бумеранг обратно. 
У мої двері постукали. Ні, це була не карма, а гірше!
- Лілія?
Я від здивування забула по батькові дружини Григор'єва. Що вона робить у мене в кабінеті? 
Сьогодні вочевидь не мій день.
- Еліно, можна увійти?
Від колишньої стерви мало що залишилося. Зараз на моєму порозі топталася хоч і доглянута, але помітно замучена жінка. Ні тональний крем, ні яскрава помада не могли приховати згаслий погляд і апатію моєї гості.
- Так, звісно, проходьте. Можливо, бажаєте чаю або кави?
Ліля похитала головою і присіла на стілець. Вона зчепила пальці в замок і кілька хвилин дивилася на свої руки. Я не квапила, бачила, що їй потрібно зібратися з думками.
- Еліно, вибачте мені. Я багато років думала, що ви маєте плани на мого чоловіка.
Посмішку приховати не вдалося, тільки сміх. Божечки, Григор'єв узагалі не в моєму смаку! На відміну від Дроворуба, але про це краще не думати.
- Нічого страшного, я не ображаюся на вас.
Жінка вмить підбадьорилася. Погляд став веселішим і рішучішим. Не думала, що моє прощення так преображає людей.
- Дякую. Тепер, коли всі непорозуміння залишилися позаду, я хотіла б попросити тебе про послугу. По-дружньому.
За що? Ні, я чула, що зло відплачується сторицею, але дружина Григор'єва - це перебір!
- Не можу обіцяти що-небудь.
- Мені потрібна лише інформація. Я знаю, що у Стьопи вагітна коханка і знаю, що він із нею не живе.
- Якщо ви так добре обізнані, то чого хочете від мене?
Так-так, і що ви задумали, пані все-ще-Григор'єва?
- Ось, - жінка простягнула мені візитівку. - Передайте мої контакти дівчині. Нехай вона мені зателефонує, я хочу зустрітися з нею особисто. У мене для неї є дуже приваблива пропозиція. 
- Ви сказали вам потрібна інформація, а прохаєте надати послугу.
Візитку брати в руки не поспішала, хоча мені не важко. А якщо бути зовсім уже відвертою, то в Ніночки телефон дружини Григор'єва є, можна навіть нічого не передавати, лише сказати. Ліля поклала картонний прямокутник на стіл і відповіла, не опускаючи очей:
- Я хочу знати, про що мріє дівчина: про квартиру в Києві, престижну роботу чи якусь суму грошей. Що скажете, Елю?
- Скажу, що ви, мабуть, вирішили відкупитися від коханки. Це ваша справа, з якою я не хочу мати нічого спільного.
- Отже, дружити зі мною не бажаєте?  - усміхнулася гостя.
- Відверто? Не особливо, але візитку можу передати.
Ліля окинула мене уважним поглядом:
- Далеко підете, Еліна, далеко. Мені пощастило, що не ви моя суперниця. Хоча війна з вами була б справді захопливою.
Комплімент видався мені сумнівним, і я дозволила собі не коментувати його. Утім, жінка й сама вже не прагнула продовжувати розмову. Вона повільно піднялася зі стільця і легкою ходою попрямувала до дверей.
- До речі, можете передати вашій подрузі, що не вона одна вагітна.
У кабінеті я залишилася сама. Хотілося трощити все! Полігамні придурки, які не в змозі думати верхньою головою, і бідні, народжені по зальоту діти. 
Я немов повернулася в дитинство. Кажуть, діти не пам'ятають себе занадто маленькими, але деякі спогади в'їдаються в підкірку. Наприклад, коли вихователька в садочку запитує дітей, як звати їхніх батьків, а ти не знаєш імені тата. Або як інших забирають сильні й дорослі чоловіки, саджають малечу на плечі й катають, а ти стоїш і ридаєш, бо теж хочеш так, але покатати тебе немає кому. 
Розпитування вдома про тата змушують маму вночі ридати в подушку і нічого не змінюють у житті. Навіть п'ять днів народження поспіль, коли ти загадуєш одне й те саме бажання й одним махом задуваєш свічки, все одно нічого не відбувається. Диво не трапляється!
І ось тепер у Григор'єва двоє малюків на підході і ще двоє дітей, покинутих у сім'ї. І я якимось незбагненним чином опинилася в самому епіцентрі цього армагеддону.
Може, я неправильно ставлю запитання? Може, не «за що», а «чому»?
Тому що я вийшла на дуже слизький шлях, який призведе до такого ж краху, тільки особистого. Здається, час зупинитися. Радикально, а для цього потрібно подумати і зважити все добре.
Я подивилася на годинник. До обіду з Лісорубом залишилося трохи менше години. Зберися, Елю! 
____
Дорогі читачі, хочу звернути вашу увагу на телеграм-канал автора (https://t.me/aretelinabooks).  Там вся актуальна інформація.
До зустрічі в епілозі, з повагою, автор.