Розділ 11

Тиждень я прожив у постійній атаці з боку всіх дам віком від двадцяти до шістдесяти років. Щоправда, останньою була наша прибиральниця бабуся Нюра, і чіплялася вона, дякувати богу, тільки з розпитуваннями і бажанням познайомити свою онуку з «бідолажним" мною.
- Ну, нічого я тобі гарну машину для гоління принесу. Від чоловіка мого покійного, Мішеньки залишилася. Знаєш, яка вона? Ух! Раніше робили так робили - на століття! А зараз китайський непотріб один. Тьху.
Я завзято переглядав графіки, звіряв дані і намагався не вслухатися у всю цю маячню. 
Потім були дівчата з бухгалтерії зі звітами. Приходили вони до Еліни, але сідницями крутили в мене перед обличчям. За десять хвилин ці спокусниці примудрилися щонайменше тричі щось упустити і підняти, як справжні стриптизерки. Коли зі звітом прийшли пані з юридичного, я не витримав - вивів усіх у приймальню, гаркнув на Ліду, щоб усі звіти передавали з цієї секунди тільки через неї.
Перед Лідою потім вибачився. Навіть квіти купив, щоб підняти настрій. Сам зіпсував - сам виправив. Так мене вчив батько. На жаль, ідея з букетом виявилася помилковою - брюнетка пішла в наступ!
Наступного ранку на мене чекав торт «Наполеон». Настільки смачний, що я не на жарт подумував зробити Ліду своєю фіктивною коханою дружиною. Конкуренток вона віджене, тортом нагодує, а Еліна, можливо, почне ревнувати, а то все сміється і сміється над моїми муками.
А потім я згадав про наказ, який досі не принесли мені на підпис!
- Лідіє, скажіть, а де наказ, який я просив підготувати?
- Який наказ? - дівчина здивовано подивилася на мене і поклала на блюдце ще шматочок смаколика ласощів. - Може вам ще чай зробити? Не вистачить же...
Я голосно зітхнув і вольовим рухом відсунув «Наполеон». Про всяк випадок схрестив пальці, щоб не повернути смакоту назад. Дідько, я вже як Еля починаю використовувати ці безглузді слова « смаколики», «какаушко», « печінюшка»!
- Лідо, наказ про заборону неуставних відносин між співробітниками.
- Ой, а давайте в статут допишемо пункт про кохання і шлюб? Знаєте, я читала що багато компаній, навпаки, заохочують шлюби між співробітниками. 
І погляд бембі! Трясця, цілих два таких погляди. Невже Еліні так сподобався цей В'ячеслав?
Мені хотілося заслати його якнайдалі, у відрядження, на нову посаду, відкривати новий напрямок, закривати старий - куди завгодно, аби подалі від моєї кароокої.
Мужське самолюбство не дозволяло мені впасти до такого низького кроку. Ні, ця боротьба буде на рівних. А це означає, що...
- Добре, я забуду про це нововведення, але тепер щоп'ятниці я чекаю на свій торт.
Дівчата просяяли.
- Наступної п'ятниці можу принести я, - зголосилася Еля, і я зрозумів, що ніяка це не хатня випічка. Просто дівчата знають певні місця.
- Обманщиці! - засоромив я їх. - Ви хоч самі вмієте млинці смажити?
- Звичайно, - запевнила мене Ліда.
Еля ж промовчала. Не вміє, значить. Судячи з того, що я бачив, готувати дівчина і зовсім не вміє. Її харчування - просто страшний сон дієтолога: батончики, пудинги, йогурти з якимось печивом, глазуровані сирки і всякий фаст-фуд.
- Раз торт - підробка, то додається ще одна умова: ви обидві як можете відгороджуєте мене від усіх дівчат фірми. Домовилися?
- Вам настільки неприємна їхня увага? - здивувалася Еля.
- Думаю, моїй коханій жінці вона теж буде не приємна.
- Ох, - Ліда притиснула руку до пишних грудей і засмучено кивнула. - Будемо берегти, як власного! Тобто, ніхто не пройде, Костянтине Веніаміновичу! - пообіцяла секретарка і вийшла з кабінету.
- Адже ви обманули. Ні з ким ви не зустрічаєтеся. 
Еля не запитувала, а стверджувала. Я не став виправдовуватися або переконувати, натомість повернувся до роботи. Її було більш ніж достатньо. Про жодні нововведення не могло бути й мови, доки я не проведу структуризацію всього, що маю, і не опрацюю асортимент товару. Уже кілька моделей я був готовий зняти з виробництва, у зв'язку з малим попитом і неактуальністю.
 От кому зараз потрібні двомісні парти, коли за новою системою освіти передбачені одномісні? Або скажіть, чи стане покупець купувати кухню старого зразка, коли можна не просто купити більш вдосконалену версію, а й зробити її на замовлення, виходячи з власних потреб і квадратури кімнати?
- Еліно, на вихідні нічого не плануйте, ми їдемо на головну фабрику. Дайте розпорядження Ліді підготувати все для відрядження.
- Добре, зараз їй усе повідомлю.
- Дякую, - не втримався і простежив поглядом за чарівною сідницею Еліни. Така пружна і виступає так спокусливо, але ж дівчина навіть не в штанях. А який би вона мала вигляд у лосинах? А в бікіні? А оголеною... останнє я ще пам'ятаю. Неперевершено! Але я б не проти освіжити спогади. 
Прокляття! Зовсім забув запросити архівні дані! Я натиснув кнопку на комунікаторі й почув розмову дівчат.
- Ель, він щойно розбив мені серце! Адже я вже майже змирилася з його моторошним ім'ям і знайшла цілком прийнятні імена для дітей, щоб поєднувалися з по батькові!
- Та немає в нього нікого! Просто ти ж бачиш, людина горить справою, не до лямурів йому.
- Часом він здається мені жорстоким. У нас стільки вродливих дівчат, а він ні на кого й не дивиться! Слухай, може, він гей?
Еля засміялася:
- Хочеш жарт на цю тему? Зараз модно виглядати як лісоруб, який не рубає дерева, а щодня доглядає за собою, щоб сподобатися іншим лісорубам. 
Тепер дівчата сміялися разом.
- Учора в інтернеті прочитала, коли дивилася фото бородатих чоловіків.
Мені кортіло дізнатися навіщо вона їх дивилася, але Ліда даром телепатії не володіла.
- А бос дотримується цього стилю, так?
- Та він і є лісоруб: грубий, неотесаний, здичавілий, волохатий, бестактний дядько, який не вірить у слово «кохання».
Я відпустив кнопку. Далі слухати все це не вистачало наснаги. Таким, виходить, ти мене бачиш? Думаєш, я не вмію бути галантним або причаровувати жінок? Це ж просто смішно таке чути. 
Гаразд, з усією цією нісенітницею ми розберемося пізніше. Спочатку фірма, а потім лямур, як сказала Еліна... ні, Еллі. Тепер я зватиму її саме так.