Розділ 7

Еліна
Я сиділа на кухні в подруги й дивилася, як вона метушиться: щось дістає, переставляє, міняє місцями чашки, перебирає якісь пакетики зі спеціями. Немов займає руки справою, щоб відволіктися, але виходить погано. Це помітно з того, як вона  недоречно зітхає і раз у раз прикушує губу. 
- Кріс, - покликала я подругу, але вона не озирнулася, продовжуючи щось перебирати. - Кріс!
Я підійшла та обійняла за плечі найдорожчу людину в моєму житті.
- Кріс, - м'яко я покликала її ще раз.
- Чому? Чому, Ель? - запитала вона і гірько заплакала.
Я сильніше стиснула її у своїх обіймах:
- Тому що він козел і, слава богу, що вже не твій, а Мар'яшин! Нехай вона з ним страждає, а ти гідна кращого!
Говорила я щиро, від усього серця, але враження це на подругу не справляло. 
До випадку з Кріс мені здавалася дурною приказка "не було б щастя, та нещастя допомогло". Тепер же я дивилася на неї інакше. Страшно уявити, як би склалася доля подруги, якби за кілька днів до весілля не спливла правда!
 Рано чи пізно все одно стало б відомо, що Мар'яна носить дитину Романа. Якщо зараз усе вирішилося малою кров'ю - сестри помінялися місцями, - то через кілька років усе лише погіршилося б. Що б було, якби Кріс теж народила малюка від Романа? Як би дівчатка ділили чоловіка, а діти - батька?
Так, зараз подрузі боляче від подвійної зради, від пліток за спиною, від того, що батьки не порахувалися з її особистим, жіночим щастям, але Кріс усе це переживе. Вона сильніша, ніж здається і ніж сама про себе думає. 
Просто зараз скрутні часи і їй потрібна підтримка, турбота, любов, обійми. 
Я міцніше стиснула руки на тендітних плечах подруги.
- Ель, вона так схожа на нього і на мене, - дівчина шмигнула носом. - Тобто, звісно, вона схожа на Мар'яшу, але ми ж із нею двійнята, тому... на мене вона теж схожа.
Кріс змахнула сльози і зробила глибокий вдих. Мені хотілося розірвати на шматки Мар'яну і всіх її родичів заодно. Навіщо вони знущаються з Кріс? 
Це ж треба було додуматися - попросити сестру посидіти з їхньою дитиною. Чи не могли на няню, чи що, розоритися, якщо бабусі-дідусі зайняті? 
- Кріс, - почала я говорити, але подруга виринула з моїх обіймів і обернулася до мене:
- Так, усе! Я в нормі! Зараз вмиюся і підемо відзначати твій крах. 
Посмішка вийшла вимученою, але я була рада, що Кріс вирішила дати бій хандрі, а не залізла під ковдру в обнімку з відерцем морозива. 
- Щось після твоїх одкровень мій крах мені вже не здається чимось жахливим і непоправним, - зізналася я, заразом шкодуючи, що взагалі стала говорити про офіс і нового боса.
- Сподіваюся, ми не станемо мірятися, в кого складніше становище?
- Звісно ні, ми знайдемо того, хто однозначно переможе нас обох!
- Кіно? - усміхнулася Кріс.
- Кіно! - підтвердила я з усмішкою.
Наш перевірений роками дружби засіб від нудьги!
- А як же нічний клуб?
Дівчина нахилила голову, і її руді локони впали на груди. Моя красуня, яка зовсім згасла з цим Романом, хай йому грець. 
- Усе зло від чоловіків. Сьогодні наш вечір! - твердо відповіла я.
У кінотеатрі ми були єдиними глядачками, які сміялися над фільмом жахів.
- Подивися, у героїні немає руки, а вона не втрачає оптимізму, сподівається вижити і вбити маніяка. Ми, що, гірші за якусь дурну блондинку? - шепотіла я на вухо подрузі.
- І вона явно перемогла. Її проблеми складніші за наші, - зітхнувши, відповіла Кріс, пірнаючи рукою в попкорн.
- Угу, - закивала я, подумки прикидаючи, які мої шанси не закохатися в нового боса і відстояти свій час на хобі.
- Знаєш, - Кріс взяла мене під руку, коли ми вийшли на вулицю. - А ти не думала діяти на випередження?
- Ти про що?
- Якщо так страшно закохатися в боса, закохайся в того, в кого не лячно.
Я навіть із кроку збилася. Але ж усе геніальне - просто. Кріс має рацію! Залишилося лише знайти відповідний об'єкт.
Час, що залишився до сну, я перебирала варіанти. Їх виявилося не так вже й багато. По-перше, найближчим часом я потраплю в робоче рабство, тому хлопця потрібно шукати з офісу, щоб бачитися з ним хоч зрідка. Цей критерій різко обмежував коло обранців.
По-друге, чоловік має бути вільний від стосунків. Більша половина знайомих відсіялася одразу.
По-третє, він не повинен бути поміченим у небезпечних нахилах: ігроманії, наркоманії, збоченнях у сексі, і ніяких матусинів синків!
У загальному  підсумку в мене залишилося всього три кандидатури, якщо не враховувати боса. Мало, але я не опускала руки.
У мене є шанс бути щасливою! І допоможе мені в цьому Стас. Якщо у Лідочки не вийшло налагодити тісне спілкування з хлопцем, то чому мені не можна спробувати?