15.2

Потерті крісла довкола каміну, довжезелені килими, перетікаючі один в одного, височезні стелажі, гвинтові сходи на другий поверх, прохолода. Величезні вікна в підлогу були завішені цупкими червоними шторами. Світло потрапляло крізь кругле віконце під самою стелею та вихоплювало кружляючі пилинки. Десятки артефактів під склом, сотні книжок.

Серж увімкнув світло, що було тьмяним і не псувало затишну атмосферу на відміну від зору. Кора вперше була в бібліотеці детективного бюро «Примара» і їй перехоплювало подих. Вона б днями не покидала це місце і читала б усе, що попадеться під руку. Та зараз це було не на часі.

Лорік поставив на кавовий столик біля каміну паруючий чайник, чашки та бутерброди. Чаклун запустив пару іскор в камін, де одразу спалахнуло слабке полум’я. Сам сів в одне крісло, Кора вмостилась в іншому. Запропонувала налити всім чаю. Відносини з Рубаном дуже змінились, хоч вона точно знала, що він не припинить шпиняти її при будь-якій зручній нагоді.

Дівчина піднесла чашку до вуст і мало не обпеклась від несподіванки.

- Ні. Ні. І ще раз ні! – гримнув старими автентичним дверима бібліотеки Себастьян.

- Ти не можеш вирішувати все одноосібно! І нам не можна таке приховувати! – летіла за ним Мірайя.

- Так. Знову почалось, - пробурмотів під носа Лорік і, забравши свою чашку, сховався за кріслом мага. Поки вони готували чай встигли переказати винахіднику найважливіші події. Хоч, про одну з них, Кора досі змовчала.

- Там загинуло достобіса істот Темного світу. Ми просто не можемо зробити вигляд, що не знали про це! Як ти собі це уявляєш? – обурювалась Рейя.

- Як? Хм… Дай подумати, - Себастьян сперся на високий письмовий стіл, спиною до вікна і вранішнє світло зконтрастувало з його чорним одягом вимальовуючи стрункий привабливий силует. – Нешановна Рада двох світів, по-перше, вітаю в столиці. По-друге, вам не будуть цікаві розборки Темного світу. Ви і так зайняті тим, що надпогано робите свою роботу, навіщо вам ще цим заморочуватись!

- Чейз це не смішно! – тупнула підбором дівчина.

- Ні. Це дуже смішно!

- Тобто ти згоден підставити Джастіна?

- До чого тут він?

- А до того, що саме він старший детектив відповідальний за столицю, що зараз не може виконувати свої прямі обов’язки! Ми лише недоучки, яким варто було б повідомити верхівку! І це прописано в протоколі надзвичайних ситуацій, а в нас саме така! – наполягала на правилах детектив.

- Тобто, ти хочеш повідомити їм про увесь цей безлад, щоб вони приперлись сюди разом з загоном і поставили іншого керівника філіалом? Я проти! Я не прийму нікого, окрім Джастіна Веги. До того ж вони все одно звалять усе на нас!

- Ти забуваєш головне! Забуваєш чому ми опинились тут і забуваєш ставлення Ради до нас! Ми – вигнанці! Щоб не сталось в столиці або в іншій країні або навіть на іншому континенті – вони все повісять на нас при великому бажанні! Але, якщо в усіх бідах світів ми не винні і в них немає можливості відсторонити нас, то тут вони цим скористаються! І тоді ми вже не зможемо допомогти ні собі, ні Джастіну, ні, тим паче, зупинити злочинця!

- За чаклуна не хвилюйся. Він не роздобув ікла, а всі перевертні тепер насторожі.

- На рахунок цього…

- Коро, зі своїми скаргами на життя, будь ласка, не зараз! – грубо відмахнувся Чейз.

- Він здобув ікла, придурку! – від обурення вона почервоніла і надулась, мов помідор. Згадавши закривавлене обличчя хлопчика і усю криваву бійку, вона подумала: «Добре, що там не було Ірвіна». Усі погляди зійшлись на ній. – Я наткнулась на тіло юного вовкулаки без ікл, коли вибухнув будиночок лісника.

- Дідько! Ти не могла сказати раніше?! – злився Себастьян.

- Ніби це б щось змінило! – заступився чаклун. – Оригінального тексту ритуалу все одно не має. Останні двадцять років в Темного братства нічого не виходило. То, чому має вийти зараз?

- А якщо вони знайшли його? – припустив Лорік.

- Сумніваюсь в цьому. Та відшукати цього виродка вам все одно доведеться. Рада затребує відповідального за «весь цей безлад». І, якщо ви не дасте його їм, тоді вони самі знайдуть винного, - з недоброго погляду Сержа було ясно, що «винним» для Ради стануть або детективи або хтось, хто муляє їм очі в столиці.

- Нам треба підстрахуватись, Себастьяне. Іншого вибору просто немає, - безсило промовила Рейя.

- Роби, що хочеш! – кинув хлопець і кулею вилетів з бібліотеки, тримаючись за бік.

Мірайя важко зітхнула. Опустилась в крісло за письмовий стіл. Клацнула лампою. Серж налив чашку чаю і обережно поставив біля неї. Вона вдячно прийняла її. Зробила кілька ковтків. Дістала папір та ручку і приготувалась писати.

- Кома після «Нешановна Рада двох світів» потрібна? – підійняла очі на компанію.

- Звертання завжди виділяється комами, - зітхнула Кора. – Але, якщо вона вже «нешанована», тоді на твій вибір, - знизала плечима. Легкий сміх потонув в сторінках книг.