6

Повернувшись з ранкової Служби в церкві, Володя вирішив узяти свій велосипед і проїхатися селом. Батьки зразу попередили, щоб на ту вулицю не ліз, і катався тільки засвітла.

Хлопець намагався їздити там, де багато було людей. На жаль, таких було мало, адже зазвичай у неділю всі сиділи вдома.

- Добрий день! – вигукнув він до якоїсь жінки, стиснувши кермо велосипеда до білих кісточок на руках. Було важко зрозуміти, чи то його особливість, то вона дійсно така виглядала. – А де Ви були в п’ятницю ввечері?

- Привіт, Володя! А тобі нашо? – спитала вона дивно.

- Та мені цікаво, може, бачили Ви шо? – він не міг говоити прямо, але жінка чудова його зрозуміла.

- Та де. Я в такій порі вже десятий сон бачу. Чого я надворі мала бути?

І так він встиг об’їздити всю вулицю, але нічого не знайшов. Постійно ловив себе на тому, що озирається назад, чи там нікого немає. І на будь-який звук сахався відразу.

Вирішив зайти до Івана та розказати йому про все.

Коли переступив поріг дому, то відчув, що всередині стало легше, ніби впав важкий тягар.

- І чого всі так рано лягають? Ладно, колись ше на інші вулиці підемо, - нарікав Володя.

- А ти не думав над тим, шо це може бути твоя бабця? – обережно спитав друг.

Володя дивився на нього кілька секунд.

- Нє. І взагалі, я думаю, шо це не тітка Орися. Не знаю чого, але, напевно, ті речі просто підкинули.

Іван подивився здивовано.

- Та ти себе чуєш? Звідки в тебе такі думки?

- Іван, послухай, я доведу вам всім, шо я правий. А як не доведу... То я не Крижанівський Володимир. Мені тільки треба знати одне – ти зі мною?

Хлопці замовчали і просто уважно дивилися один на одного.

- Про шо ти? – спитав Іван.

- Просто поможи дослідити це все, - пояснив Володя.

- Та ну. Ти видумуєш шось, - фиркнув Іван.

- Як хочеш. Тоді я сам, - Володя встав, щоб піти додому, а ж тут почув від друга:

- Добре, але якшо ти станеш дивним, я на тебе навіть дивитися не буду, - попередив Іван, натякаючи на оту згадку про те як Володя людей бачить.

Хлопець усміхнувся.

- Не стану. Для початку треба записати, що ми знаємо, - зрадів він.

Іван узяв листок паперу і ручку.

- Коли Орися вийшла з дому? – спитав він.

- В восьмій вечора в п’ятницю, - згадав Володя.

- А знайшли її в суботу в 9. Тобто пройшло 15 годин, - порахував той.

Володя ляснув себе по лобі.

- Це не вона! Чо ти не розумієш? - ледь не кричав хлопець. Як навіть Іван, його найближчий і найвірніший друг у цьому світі, не розуміє його в такій серйозній ситуації.

Друг закотив очі.

- Як ти можеш бути такий впевнений? – провадив він.

Якийсь час вони мовчали.

- Та все одно, когось вбили, це злочин, треба розслідувати, - озвався Іван. - Якшо твоя тітка жива, то вона в небезпеці.

- Пиши, які речі знайшли, - тут Володя перелічив все, шо знав.

- Слухай, а це серйозний такий список, - оглянув запис з верху до низу. - Дивно, шо все опинилися біля рандомної жінки. Думаю, тітка Орися її знала.

- Тоді виходить і тітка Інна, - вирішив Володя. – Треба її розпитати, які в них подруги були.

- А ти думаєш, вона отак легко розкаже? Вона ж не любить тебе.

- Іван, зараз такий час, шо всіх треба любити, бо невідомо, шо буде завтра.

- Мені йти з тобою? – запитав друг.

Володя кивнув.

***

- Тітко Інно, можна поговорити? – спитав Володя, зайшовши в кімнату близнючок.

Та кивнула. Хлопець побачив, шо вона тримала фото своєї сестри.

- Ми хочемо дешо спитати, - почав Іван. – Які були подруги в тітки Орисі?

Інна заплакала. Хлопці намагались її заспокоювати.

- Як можна так різко питати? – прошепотів Володя.

- Багато не було, - крізь сльози мовила жінка, - тільки Ярина, Оксана і Ірця.

- Хто такі Оксана і Ірця? – спитав Володя.

- Ярина з ними разом працювала в Польщі, коли їздила за заробітки, і познайомила нас, - схлипувала тітка.

- А де вони зараз? – спитав Іван.

- В іншій області.

Хлопці перезирнулися.

- А є їхній номер? – намагався знайти рішення Володя.

- Є, - взяла телефон у тремтячі руки та почала шукати, - ось.

Іван переписав, подякував і пішов.

- І шо ти будеш з тим робити? Подзвониш їм і спитаєш, хто з них ше живий? – різко вибухнув Городчук.

- Тихо ти, в мене план є, - загадково відповів Володя.