На третій день Володя вже трохи змирився з виглядом інших людей. Він молив Бога, щоб той забрав дар, але він добре знав, що це в інтересах самого ж хлопця. Йому ще багато доведеться пережити, коли до нього нарешті прийде розуміння.
Після старанних молитов силует Єви почав світитися і Володі стало легше.
- Слухай, - невпевнено почав Володя говорити Іванові на перерві.
Друг підняв голову та глянув на нього.
- Ти взагалі не думаєш про Лесю? – стало цікаво хлопцю і він дивився просто у вічі.
Іван почав важко дихати. Очі стали майже чорними.
- А ти? Чо раптом згадав? – невдоволено відказав той. Володя помітив, що той ледь усміхається, але з усіх сил намагається приховати це.
- Та так, - видихнув хлопець. Не відводив погляду від друга. Він добре знав цей вираз обличчя, навіть попри ці зміни у віці. – Маєш якісь новини?
В очах друга з’явилося захоплення, а на лиці посмішка від вуха до вуха.
- Маю. Вчора в мого дядька будо день народження, - розказував Іван. – То ми всі до нього їхали, але я так не хтів, бо в нього бісяча дочка. Вона постійно плюється, кидається, плаче, кричить! Мене посадили з нею гратися. Дибілізм.
- Скільки їй років? – спитав Володя. Він ніколи не чув про кузину свого товариша.
- Я не знаю... Може, один рік або два... А взагалі, яка різниця? – хлопець чомусь розсердився.
Продзвенів дзвінок.
Через розповідь друга, Володя згадав про свою поїздку село. Літом 2017 він таки поїхав з Іваном. Хоч уже не треба було нікому доводити, що вони поїдуть у тур. Була одна подія, яка запам’яталася йому найбільше. Як він пішов з Іваном гуляти селом і зайшов на вулицю. Там побачив один дім, який дуже притягував хлопця до себе. І не дарма, але це Володя зрозуміє через 2 роки.
***
Ішов додому Володя вже з Іваном. Вони завжди мали про що поговорити. Зокрема, обговорювали нещодавно прочитані книги. Друг розказував про «Чарлі і шоколадну фабрику». Спочатку Володимир здивувався. Це ж дитяча книжка. Але той сказав, що вирішив перечитати, згадати, яким він був у 8 років. І вже Володя розтулив рот, шоб спитати, як він в такому віці має хороший зір, але вчасно згадав, шо це тільки він бачить.
Увечері, після вечері, всі розійшлися по кімнатах.
Володя читав книжку і раптом у коридорі почувся шум.
- «Недобре шось» - одразу здогадався він.
- Я мушу йти, - повідомила Орися, малюючись перед дзеркалом у коридорі. Жінка здавалась якоюсь переляканою.
- Куда, сестро? – стривожилась Інна. – Ти мені нічого не казала, - в її голосі почулася нотка докору.
- Не важливо, - видихнула Орислава, ховаючи помаду до сумки. – Але я йду без тебе.
- ШО?! – не змогла стримати злости Інна.
- «Якби не це лайно, з яким я прокинувся зранку три дні тому, то нормально б виглядало, шо молоді дівчата сваряться, а то бабусі так не можуть кричати. Цікаво, чому вони виглядають старшими за мою маму?» - подумав Володя.
Орися вибігла надвір, а її сестра навіть не встигла нічого сказати.
Вона сперлася на двері вхідні та сповзла додолу. Потім обійняла коліна та заплакала. Звісно, вона була дуже прив’язана до Орисі, але хіба можна так плакати тільки тому, що та вийшла сама?
Єва та Лера опустилися біля неї та почала втішати її.
- Ну пішла, і шо? Все буде добре. Вам пора давно сепарувати одна від одної, - говорила Валерія.
***
Орислава крокувала в бік закинутої вулиці, яка йшла паралельно до їхньої. Це було дивне місце. Там ніхто не жив, і нещодавно місцева поліція викрила групу підлітків, які продавали наркотики в тому кутку.
Жінка йшла швидко й була стривожена. Ось дійшла до місця зустрічі. Але там нікого не було. Вона стояла й озиралася на всі боки, аби раптом не зустріти людей, котрі запроторять її за грати. Хтось підійшов ззаду.
- Ну нарешті, - обернулася та побачила свого знайомого. – Чому ти призначив зустріч у такому дивному місці? – вона говорила безтурботно, не знаючи, що її чекає далі.
- Плати, - різко сказав чоловік.
- За шо? – в Орисі все всередині похололо.
- Бо я так хочу.
Повіяв холодний вітер і всередині в жінки все затремтіло. У горлі пересохло та шарф раптом почав заважати, тому зняла його.
А тоді підійшла ще якась жінка, яка відразу почала сваритися.
#771 в Детектив/Трилер
#287 в Детектив
#539 в Молодіжна проза
#137 в Підліткова проза
розслідування, сімейна драма та родинні таємниці, шкільне життя
Відредаговано: 25.09.2026