ТЕАТР ТАНЦІВ ТА ЙОГО ОЧІЛЬНИЦЯ

Без милих дам і світ не милий нам,
Ви — наше щастя, так казав Шекспір Віль'ям!
Важко стримати слово,
Я закохаюсь знову
В вас кожен раз
Хоч на час!

Оперета "Королева Чардаша" ("Сільва") Імре  Кальман

Я не став вводити у витрати Аврору та господарство замку. Маю на увазі, що відмовився від поїздки машиною і запропонував відвезти мене до міста кінним екіпажем. При цьому попросив знайти не найпримітнішу коляску з тих, що належали графу. Таку знайшли. Чотиримісний фаетон, з обдертим місцями лаком і без графської корони.

Він настільки темно-зеленого кольору, що здавався майже чорним. Його востаннє використовували давненько, і тому знадобилося пів години, аби звільнити його від шару пилу та привести до ладу сидіння. За кучера був хлопець, який мене ретельно обшукував напередодні. Його звали Крістоф, і я був задоволений собою, що залишив у Юзефа рюкзак і в ньому не нишпорили. Там у мене була заначка печива, тож у разі обшуку за руками Крістофа потрібно було б пильно наглядати!

Виїхали ми рано, після того як на кухні на першому поверсі попили чаю із вчорашніми залишками пирога з маком. Вприкуску їли варення, оскільки чай і пиріг були несолодкі — економія чи цукор закінчився? Один чоловік приніс дрова, куховарка щось бурчала з приводу погано вимитих каструль і шкребла одну з них, поглядаючи на мене та мого супроводжувача. А хто ще, крім неї, мив тут каструлі?

Звичайна така куховарка. Не сильно гладка та огрядна, але зате щоки як у хом'ячка. Було б прикольно, якби в неї стирчали два великі зуби між щоками, як у всіх гризунів. Я поглядав на неї, все очікуючи виявити ці два різці, але вона їх ретельно приховувала. Більше я нікого з людей не бачив і тому не зміг визначити, скільки народу було в замку.

Якось у них усе скромненько, без зайвих витрат. Може, з фінансами проблеми? Доїдаємо ось вчорашній рулет із маком. Або їх зробили кілька, і це не той, що їли на балконі? Хоча, якщо чесно, мак був чудовий, я б і вчорашній, і позавчорашній з'їв. І це незважаючи на те, що дуже не любив його товкти, коли бабуся пекла пиріжки. А товк я його в старій сталевій гільзі від снаряда "пальцем" від чогось гусеничного.

Я попросив зупинитися кілометри за чотири від стовпа, який повідомляв подорожньому, що він прибув у Середнє місто. У цьому місці якраз закінчувалося урвище з одного боку шосе і стрімка скеля з іншого боку. Зістрибнувши на дорогу, я подякував моєму візникові. Крістоф вмовляв підвезти мене до готелю, але у мене був свій план. Оскільки я не схилився до його пропозиції, він розвернувся і рушив у зворотний бік.

Як мені здалося, він був засмучений моєю відмовою. Хороший хлопець. Я подивився трохи йому вслід, зійшов з дороги і почовгав до підліска. Пішов в обхід всіх доріг до мебльованих кімнат "Три коти". При цьому взяв добряче вбік від широких стежок. Можна було заявитися в готель і години о другій дня, але я вирішив, що зранку буде менше очей — і менше свідків, якщо щось піде не так як собі намалював.

Околичними стежками я без пригод дістався своєї мети. Часу ще було два вагони та маленький візок. Попередивши господаря, щоб мене на сніданок не чекали і в номер їжу не несли, я пішов до себе і завалився спати, проспавши майже до першої години дня. Піднявшись, поголився, змінив сорочку, взяв труси і шкарпетки з поліетиленового пакета в шафі.

Вирішив пожити кілька днів у замку і як слід відмокнути у великій ванні. Вчора просто не було сил, і я розумів, що ризикував у цій ванні якщо не розчинитися як желе, то просто втопитися, коли засну. А цього мені зовсім не хотілося, адже мої цікаві пригоди тільки починалися!

О другій п'ятнадцять я вийшов з мебльованих номерів, розмахуючи пакетом з білизною, і неквапом пішов до Юзефа. Самопочуття трохи покращилося, сон мене завжди лікував. Хоча це було не по дорозі, але я відвідав покинутий сарайчик, оточений бур'янами. Саме він слугував поштою між мною і Люком.

Хотів зайти позавчора, але після бійки було не до листів. У схованці на мене чекали три листи, і я, поклавши туди десять флоринів, обережно озираючись, пішов, не забувши поставити біля дверей сторожок. Гілочку завдовжки з долоню, що ніби випадково сперлася на двері біля третьої від петель дошки, у самому низу.

До Юзефа я з'явився з невеликим запізненням. Однак директриса теж не відзначалася пунктуальністю, або в неї не було годинника. Але ж на будівлі ратуші він був — може, просто ігнорувала? Поки ми на неї чекали, я переглянув набраний і вже відкоригований макет свіжої газети в електронному вигляді.

На першій шпальті під заголовком "Будівництво століття, яке переверне життя в цьому світі!" красувалися мої фотографії дамби. Трохи нижче заголовка, дрібнішими літерами було набрано: "Репортаж нашого позаштатного кореспондента" і далі моя стаття, над якою Юзеф парив чуба, щоб зробити її легкою для сприйняття.

Були також фото обвідного каналу з системою шлюзів і розповідь про них. Фотографії великих кораблів і самого містечка біля моря. Зокрема на другій сторінці було фото готелю, де я зупинявся на нічліг, з Карін, що стояла біля входу.

— А кольорові фотографії зробиш? — запитав я редактора.

— За окрему плату.

— От же ж який ти у нас підприємливий! І на яку суму ти мене пограбуєш?

Ми обговорили кількість, і як сказав Юзеф, формат фото не мав значення.

— Два срібних, і це тільки для тебе, — завершив підрахунки редактор, детально розпитавши мене що я хочу отримати.

— Чому так дорого? Я за два срібних півтора тижня подорожував! — збрехав я. — І це з проживанням і харчуванням!

— Тому що мені доведеться поставити новий картридж для кольорового друку. А ти знаєш, скільки з мене дерли за доставку одного такого картриджа із зовнішнього світу? І мені не потрібен кольоровий друк у повсякденній роботі, швидше за все він засохне і пропаде.

— Але ж він уже є у тебе! Ой, та гаразд! Щоб з тобою сперечатися, це треба спочатку гороху поїсти! По руках. Нароби мені два комплекти фоток на аркушах формату А4.