Шуршик Пампух і День Великого «Ой!»

У містечку Хі-Хі-Тун з’явився новий мешканець, якого неможливо було не помітити. Точніше, його неможливо було не почути. Зазвичай це звуки: «Тюк... гуп... шльоп... ОЙ!»

Знайомтеся — це Шуршик Пампух. Він схожий на пухнастий жовтий м’ячик із короткими лапками, як у каченяти, і величезними очима, в яких завжди світиться щире здивування. Пампух — найбільш незграбна істота у світі. Якщо в кімнаті стоїть одна-єдина чашка, будьте впевнені — через хвилину Пампух буде сидіти всередині неї, не розуміючи, як він туди потрапив.

Несподіваний візит

Того ранку Кіт Марципан вирішив влаштувати «Сніданок для справжніх естетів». Він розстелив білу скатертину, поставив вазу з однією ідеальною трояндою і приготував паштет із креветок.

— Яка тиша... Яка благодать... — муркотів Марципан, поправляючи свій сріблястий метелик.

Раптом з пагорба почулося дивне дзижчання. Це Пампух вирішив пробігтися, але його короткі лапки переплуталися, він згорнувся в клубочок і перетворився на швидкісний жовтий болід.

— Стережи-и-и-ись! — кричав Пампух, підстрибуючи на кожному камінці. — Я не вмію гальмува-а-а-ати!

Марципан тільки встиг підняти лапу, як жовтий пухнастий вихор влетів прямо на стіл. Б-А-Б-А-Х!

Ваза з трояндою приземлилася Марципану на голову, наче корона, а Пампух із розгону влетів у миску з паштетом.

— Ой... — сказав Пампух, визираючи з рожевого крему. — Доброго ранку, пане Кот. А я якраз думав, де б мені припаркуватися. У вас тут дуже затишний паштет!
 

На шум прибігли Єдиноріг Рогань та Дракончик Бульк. Коли вони побачили Марципана з вазою на вухах і Пампуха, вкритого кремом, вони почали реготати так, що у Булька з ніздрів вилетіла ціла хмара полуничних кульок.

— Ознайомтеся, — похмуро сказав Марципан, знімаючи з голови троянду. — Це наш новий сусід. Його звати Пампух, і він — стихійне лихо.

Пампух спробував вилізти з миски, але через свою незграбність він випадково перечепився за край скатертини. Коли він падав, до його липкої від паштету спини приклеїлася виделка, серветка і... газета Марципана.

— Ой! — вигукнув Пампух, намагаючись встати. — Здається, я обріс новими речами! Дивіться, я тепер — лицар у паперових обладунках!

В цей момент Пампух відчув, що в нього в носі починає крутити.

— Ап... Ап... Ап-ЧХІ-И-И!

Оскільки Пампух був магічним диваком, замість звичайних мікробів під час чхання з нього вилетіла гігантська хмара золотих блискіток. Через секунду все кафе, Марципан, Бульк і Рогань сяяли так, ніби їх занурили у бочку з дискотечними зірками.

— Тепер ми всі — елітні прикраси, — пробурмотів Марципан, випльовуючи блискітку.

Рятівна незграбність

Раптом друзі помітили, що на дереві застрягло маленьке кошеня, яке не могло спуститися. Воно жалібно нявкало на самій верхівці.

— Я врятую! — крикнув Бульк, але він був занадто великим для тонких гілок.

— Я допоможу магією! — сказав Рогань, але його магія сьогодні тільки створювала мильні бульбашки.

І тут Пампух, намагаючись просто підійти до дерева, наступив на власний розв'язаний шнурок. Він знову перетворився на м'ячик, підскочив на пружній гілці, як на батуті, злетів угору, випадково вхопив кошеня за комірець і... м'яко приземлився прямо в обійми Булька.

— Ой! — здивовано сказав Пампух, тримаючи врятоване кошеня. — А я просто хотів подивитися, яка звідти погода!

Всі мешканці міста почали аплодувати. Навіть Марципан посміхнувся і витер з Пампуха паштет.

— Знаєш, Пампуше, — сказав Рогань, — ти, звісно, незграбний, але твоє «Ой!» приносить місту більше радості, ніж будь-яка наука.