fourty nine ~ Harry's Diary #5

Song: Trading Yesterday - May I

***

Дорогий щоденнику,

Цієї ночі вперше після смерті Саманти я відчув себе абсолютно безпорадним. Луї лежав спиною до мене й плакав. Плакав, стискав кулаки й думав, що я сплю. Але я ні на секунду не міг заснути. Я обхопив рукою його живіт і одразу відчув його смертельні хватку, він почав ридати набагато сильніше. Я не знав, що робити, не знав, як себе поводити. Я хотів знайти потрібні слова, але... їх не було. Тому я просто обійняв його, сподіваючись, що він заспокоїться. Він заснув і чим глибше засинав, тим більше все руйнувалося.

У мене було відчуття, що він перетворився на Саманту. Клянусь Богом, на мить мені здалося, що він був нею, мені здалося, що я чую її плач. Я почувався таким безпорадним, наче бачив, як він падає, але не міг допомогти йому піднятися.

Луї відчуває це кожного разу, коли я замикаюся в собі, чи не так? Чи так він почувається, коли хоче мені допомогти, але нічого не може зробити? Якщо це так, то я звинувачую себе, що змусив його пройти через це, це жахливе, лайнове відчуття.

Я хочу, щоб він знав, що я тут, що я з ним. Коли батько вдарив його, то я ледве втримався. Я не почувався таким злим, навіть коли побачив, як Зейн ударив Саманту. Цього разу зачепили Луї, а ніхто не повинен чіпати Луїса. Я кохаю його. Чорт, я його так кохаю. Я б розмазав його батька на місці, але мені не хотілося більше кривдити Луї. Ніхто не повинен робити йому боляче. Не думаю, що до того моменту я усвідомлював, як багато він значив для мене й що я був готовий для нього зробити. На все. Я готовий на все, я готовий віддати життя за нього. Буквально, тому що без нього все не має сенсу.

Мені важко писати, його голова спирається на мою ліву руку. Це так складно. Я не уявляю свого життя без нього, і це мене лякає. Боюся, що одного разу він втомиться від мене і...

Я не хочу змушувати його бути сильним переді мною, коли йому справді погано. Не зі мною. Я не хочу, щоб він соромився своєї слабкості. Він має право бути таким. Ми всі маємо право бути слабкими, коли життя завдає нам болю.

Я ненавиджу його батька. Ненавиджу той факт, що не можу ненавидіти його, тому що Луї любить його. Знаю, це не те, що він сказав учора, знаю, що він бреше, він все ще його батько. У всьому я винен, але я не відчуваю себе винним. Якщо я почуваюся винним, то визнаю, що любити його неправильно. І в цьому немає нічого поганого. Навіть якщо наша любов руйнує все навколо нас, то вона все одно прекрасна. Це не помилка.

І навіть якщо це була помилка, це була найпрекрасніша помилка, яку я зробив за все своє життя.

Ми можемо лише сподіватися, що красиві помилки не закінчаться, як інші.

Сподіваюся, я більше ніколи не почуваюся таким безпорадним. Я ніколи не вірив у ефект бумеранга й не допущу цього з нами. Я сподіваюся, що його стосунки з родиною покращаться. Він не повинен страждати через мене.

Луї починає ворушитися, він скоро прокинеться. Бувай.

- Г.