Дедлайн серед гірлянд

Розділ 3. Головна загроза — "Project Polaris"

Аромат гарячого шоколаду з корицею й ніжними маршмелоу досі відлунював солодкістю на губах Дарини, коли наступного ранку о дев’ятій нуль-нуль двері головної переговорки NovaCode зачинилися з важким, майже герметичним клацанням.

Увесь вищий керівний склад компанії сидів за довгим овальним столом із чорного загартованого скла. Повітря в кімнаті можна було різати ножем — воно було насичене озоном від працюючого кондиціонера, тривожним шепотом і стійким запахом потрійного еспресо.

На чолі столу стояв генеральний директор компанії, Ярослав Власов — чоловік із сивиною на скронях і звичкою говорити короткими, мов постріли, реченнями. За його спиною на гігантському настінному екрані палав червоний графік із великим написом: “PROJECT POLARIS: STATUS CRITICAL”.

— Колеги, доброго ранку, — Власов навіть не запропонував сісти тим, хто стояв біля дверей. — Одразу до справи. Щойно закінчився дзвінок із Лондона. Закордонний інвестиційний фонд Apex Global Holdings переніс фінальний аудит. Вони прилітають не в січні, як ми планували. Вони прилітають тридцять першого грудня. О дванадцятій дня.

По переговорці прокотилася хвиля шокованого шепоту.

— Тридцять першого? — перепитав керівник відділу маркетингу, ледве не впустивши свій iPad. — Вони що, не мають родин? Чи святкового настрою?

— Вони мають сорок мільйонів доларів інвестицій, — суворо відрізав Власов. — І якщо тридцять першого грудня о вісімнадцятій нуль-нуль ми не підпишемо угоду, наш головний конкурент викупить сімдесят відсотків акцій NovaCode за безцінь. Що це означає для кожного з вас? Повний ребрендинг, оптимізація витрат і скорочення сімдесяти відсотків штату. Включаючи топменеджмент.

Дарина відчула, як холодний клубок підкотився до горла. Сімдесят відсотків? Це ж майже вісімдесят людей! Ті самі джуніори, синьйори, тестувальники, HR-команда, які цілий рік віддавали компанії всі сили, вірячи в майбутнє проєкту.

— Що від нас вимагається? — пролунав спокійний, глибокий голос Марка Шевченка.

Він сидів ліворуч від Дарини, випроставшись, мов натягнута струна. Його ноутбук був закритий, а в темних очах не залишилося й слідів учорашньої вечірньої теплоти. Вона знову бачила перед собою суворого, зібраного архітектора, готового до бою.

Власов повернувся до Марка, і його погляд трохи пом’якшав:

— Від тебе, Марку, вимагається неможливе. Виконати масштабний реліз Polaris до тридцятого грудня, двадцять третьої п’ятдесят дев’ятій. Без жодного критичного бага. Якщо система залагає під час демо-показу перед бордом Apex, усе пропаде.

— Мої люди працюють на межі, Ярославе, — спокійно, але з викликом відповів Марк. — Ми закрили вісімдесят відсотків архітектури. Але залишився найскладніший блок — інтеграція нейромережі та алгоритмів безпеки. Мені потрібні цілодобові зміни.

— І ось тут вступаєш ти, Дарино, — Власов перевів важкий погляд на HR-директорку. — У нас уже зафіксовано дві заяви про звільнення від ключових senior-розробників за цей тиждень. Люди вигорають. Вони панікують через чутки про продаж компанії. Твоє завдання — утримати команду будь-якою ціною. Жодної заяви до першого січня! Якщо від нас піде хоч один провідний інженер, Марк не збере Polaris, і ми всі вилетимо на вулицю.

Дарина підвела голову, зустрівшись поглядом із генеральним.

— Людей неможливо утримати лише наказами, Ярославе. Їм потрібні гарантії, нормальні умови праці та розуміння, що їх не викинуть після тридцятого числа.

— Твоя гарантія — це збереження компанії! — відрізав Власов. — Ви з Марком від сьогодні працюєте в зв’язці. Один оперативний штаб. Усі ресурси, будь-які бюджети на понаднормові, їжу в офіс, що завгодно — у вашому розпорядженні. Але 31 грудня о вісімнадцятій годині проєкт має бути зданий, а команда — працювати як годинник. Питання є?

Питань не було. Тиша в переговорці стала залізобетонною.

— Працюємо, колеги. Час пішов.

— Отже, вітаю у нашому особистому колі пекла, — мовила Дарина, заходячи до кабінету Марка за п’ять хвилин після завершення наради.

Кабінет головного архітектора більше нагадував центр управління космічними польотами: три величезні монітори, вкриті зеленими й білими рядками коду, маркерна дошка, геть закреслена схемами, і самотній вазон із сукулентом, який дивом виживав у цьому техногенному середовищі.

Марк уже стояв біля дошки, швидко витираючи губкою старі записи й наносячи нові позначки червоним маркером.

— Не драматизуй, Дарино, — не повертаючись, мовив він. — Тридцять перше грудня — це цілих два тижні. У програмуванні два тижні — це вічність. За цей час можна створити новий всесвіт або тричі його зруйнувати.

— Я не драматизую! — Дарина підійшла ближче й спиралася руками на край його столу. — Твої люди працюють по чотирнадцять годин на добу! Денис із frontend-відділу сьогодні заснув прямо на пуфі в коридорі! Вони не залізяки, Марку! Якщо ми просто наставимо на них батоги й вимагатимемо релізу, вони заберуть речі й підуть до конкурентів, де їм пропонують спокійний грудень і новорічні бонуси!

Марк зупинив маркер, повільно розвернувся і подивився на неї.

— А що ти пропонуєш? Знову твої заспокійливі чаї й різдвяні пісні? — у його голосі прорізалася звична іронія, але Дарина помітила, як втома вже залягла темними тінями під його очима.

— Я пропоную правильний менеджмент і людське ставлення! — випалила вона. — Ми розділимо команду на дві зміни. Я організую повноцінне гаряче харчування в офісі, зони відпочинку, змістимо графіки для тих, хто працює вночі. А ти... ти припиниш рикати на них за кожну дрібницю й почнеш дякувати за закриті тікети!

Марк припідняв брову, повільно підходячи до неї.

— Я? Рикаю? Дарино, я висловлюю конструктивну критику.

— Твоя «конструктивна критика» звучить так, ніби ти викливаєш сатану рідною мовою! — не втрималася вона, але куточки її вуст мимовільно сіпнулися від усмішки.

Вони застигли біля маркерної дошки, всього за пів кроку один від одного. Тісний контакт, про який казав Власов, починався просто зараз. І між ними знову спалахнуло те саме відчуття — суміш професійного суперництва, гострого азарту й того глибинного підтексту, який виник після вчорашнього гарячого шоколаду.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше