- Глава 11 -

Ми з Яною їдемо до мене, щоб зібратися і нафарбуватися. На вулиці сьогодні доволі тепло, і це тішить. Можливо, я таки не відморожу собі нічого. 

Після того як одягаюсь, роблю зачіску та макіяж, мені здається, що з дзеркала на мене дивиться якась незнайомка. Волосся хвилями падає на плечі, очі стали більш виразними, а губи просто бомба! 

Та найбільше перевтілення спіткало саме Яну. Вона геть на себе не схожа, і це насправді дуже круто. 

Ми їдемо моєю машиною, бо сьогодні Яна буде пити. Не знаю, що сталося, насправді з нас усіх вона завжди була самою тихою. Якщо не хоче розповідати, я не буду лізти їй в душу. Можливо алкоголь допоможе їй відкритися. 

Кіра і Христя вже чекають нас біля входу, пританцьовуючи від холоду. Сьогодні Кіра у вузьких штанах і білій туніці, поверх якої коротенька світла куртка. А от Христя в сукні, яка їй дуже пасує. 

– Нічого собі! – Кіра спантеличено оглядає Яну, а та закочує очі. – Дівчинко, і ти приховувала від нас таку красу?! 

– Не перебільшуй, – фиркає Яна. – Звичайна сукня! 

– Сукня-то звичайна, а ти ні! – Кіра мені підморгує. – За це треба випити! Ходімо всередину, а то я вже ніг не відчуваю. 

Так вже склалося, що ми приїхали в той самий клуб, що і минулого разу. Без проблем знаходимо свій столик у віп-залі та замовляємо випивку. Кіра злиться, що я не п'ю, але мені байдуже. Фіктивне в мене весілля чи ні, але я маю бути красивою, а не з червоними очима і мішками під ними. 

Поки подруги п'ють, я просто насолоджуюсь тим, що ми всі разом. Згодом йдемо танцювати, і мені доводиться відбиватися від настирливих кавалерів. Заради справедливості скажу, що подругам в цьому плані також пощастило. Чоловіка увага і їх не обділила. 

– Треба випити ще! – пропонує Кіра і тягне мене до столика. Та на півдорозі нас зупиняє її знайома, і я продовжую свій шлях сама. Тільки йде не до столу, а у вбиральню. 

Тут вже є кілька дівчат, які курять і про щось голосно сперечаються. Не звертаю на них уваги і йду до кабінки, а вже там мені доводиться прислухатися, бо розмова доволі цікава насправді. 

– І знаєте, що Дімчик мені сказав? Він хоче зіпсувати весілля своїй колишній! – випалює одна з дівчат, а я напружуюсь просто на унітазі. 

– А навіщо йому це? – питає інша. – Він сам їй зрадив. До речі, з тобою! 

– Не знаю, – фиркає. – Не може пробачити, що вона так швидко іншого собі знайшла. А ще він його побив. Той новенький. Ти б бачила його обличчя! 

– То може твій Дімчик битися не вміє? – сміється третя. Здається, вона подобається мені найбільше. 

– Та ну тебе! Той інший просто бугай, зі слів Діми! – дівчина стає на його захист. Дурепа! 

Дівчата закінчують з розмовами та залишають вбиральню. Я теж покидаю кабінку і швидко мию руки. Це ж точно мій Діма! Точніше вже не мій, але суті проблеми це не змінює. Він придумує якусь дурню і може все завтра зіпсувати! 

Розумію, що треба негайно розповісти про це Філу, але моя сумка залишилася на дивані. Швидко повертаюся до нашого столу, але там на мене чекає ще той сюрприз. 

Яна сидить по центру ні жива ні мертва, а на ній витанцьовує напівголий чоловік. Ну як напів… в одних лише трусах, які геть нічого не прикривають. 

– Що тут відбувається? – питаю в Кіри, котра знімає все це на телефон. 

– Прикинь, наш стриптизер сплутав тебе з Яною, – весело випалює. – Ми не стали нічого йому пояснювати. Нехай дівчинка відірветься. 

Закочую очі, бо Кіра така Кіра. Хоча маю визнати, що стриптизер дуже гарячий. Мені подобається. 

Відправляю Яні повітряний поцілунок, і саме в цей момент чоловік цілує її в шию. Хух! А це гаряче! 

Хапаю свою сумку і прямую до виходу. Лише на вулиці тихо і можна спокійно поговорити з Філом. 

– Куди прямуєш, крихітко? – кричить хтось мені в спину, але я не слухаю. Зараз зовсім не до цього. 

Практично переступаю поріг клубу, коли хтось не надто ніжно хапає мене за руку і до себе розвертає. 

– Ти глуха? – чоловік явно не задоволений тим, що я його проігнорила. А ще мене дивує те, що це не якийсь хлопчисько. На вигляд йому років тридцять. 

– А ти тупий? – кидаю йому в обличчя. – Якщо я тебе ігнорую, отже, на те є причина. 

Я бачу, як темніє його погляд. Здається, я дещо переборщила. Але мене також можна зрозуміти! Клятий колишній планує зірвати моє весілля з Філом! Хіба я можу це дозволити? Точно ні! 

– Що ти сказала? – цідить, і пальці на моєму зап’ястку стискаються міцніше. 

– Що чув! – гиркаю йому в обличчя. – Я поспішаю, взагалі-то! 

Намагаюсь вирватися, але куди там! Він значно сильніший, ще й, здається, трохи п'яний. Оглядаюсь навколо в пошуках допомоги, але ніхто не поспішає втручатися. 

Мудаки! 

Чоловік тягне мене до себе, і тепер між нами практично не залишається вільного простору. Дивиться хмуро з висоти свого чималого росту, а я навіть ніяковію трохи. 

Пахне від нього гарно. Одягнений дорого. Чому ж такий придурок?