- Глава 10 -

– Все пройшло чудово, – говорить Філ, коли всі гості розходяться. До закриття ресторану ще пів години, тому я залишаюсь тут, і Філ зі мною. 

– У мене таке відчуття, що ти навіть не сумнівався в цьому, – фиркаю. 

– Маєш рацію. Не сумнівався, – мій наречений окупував кабінет і тепер сидить на моєму робочому місці, поки я переглядаю накладні за сьогодні на диванчику. – Я думаю, що ми з тобою ідеальна пара. 

– Брехунів, – закінчую за нього. – До речі, завтра в мене дівич-вечір з подругами. 

– В клуб збираєтесь? – Філ зацікавлено за мною спостерігає. 

– Здається, – стенаю плечима. – Дівчата все приготують, а фантазія у них те що треба. 

– Добре. Я теж з друзями відтягнусь, – Філ усміхається, а я чомусь не можу. 

Начебто все добре. Наш план вдався, але мене гнітить те, що все це не насправді. Що ми брешемо його рідним. Добре, що хоча б мої в курсі всього. Навіть не знаю, як змогла б збрехати їм. 

– Я закінчила, – кажу і складаю накладні в теку. – Можемо йти. 

Разом залишаємо ресторан і йдемо до виходу. Філ поруч зі мною, і мій персонал зацікавлено за нами спостерігає. 

Ще б пак! Всі вони були в курсі того, що я маю вийти заміж за Діму, а тут новий наречений намалювався. 

– Про що думаєш? – питає Філ, поки йдемо до стоянки. 

– Ні про що, – брешу. 

– Ти здаєшся мені загруженою. Це через весілля? – питає, коли біля моєї машини зупиняємось. 

– Через усе, – зізнаюсь. – Це все не так просто, як здавалося спочатку. 

– Хочеш зупинитися? – Філ не зводить з мене погляду. Чекає на відповідь. 

– Та ні, – знизую плечима. – Я вже надто далеко зайшла. 

Відкриваю двері автомобіля і збираюся сісти в салон, але бачу неподалік знайому тачку і завмираю. Оглядаюсь навколо – і серце падає в п’яти, коли бачу Дмитра за спиною у Філіпа. 

– Що таке? – питає мій новий наречений і оглядається. Саме в цей момент Діма кидається на нього. Філ такого не очікував, тому трохи розгубився та отримав по обличчю. Робить крок назад і торкається пальцями розбитої губи. 

– Віта моя! – випалює Діма і знову кидається на Філа. Я думаю, що його злість виникла ще й через те, що Філ викинув його з моєї квартири. Діма злопам’ятний і хоче помститися за це. Ну і за мене, звичайно. 

Цього разу Філіп чудово відбивається. Йому вдається вдарити Діму в ніс і збити його з ніг. 

Я ж стою трохи осторонь, дивлюсь на все це і вболіваю за Філа. Він помітно виграє в цій перепалці, але все одно я бачу кров, що виступила з розбитої губи. 

Просто чудово! Тепер мій наречений буде побитий на власному весіллі, і все через клятого Дмитра! 

– Та годі вже! – кричу, що є сили, а коли бачу, як Дмитро підняв з асфальту камінь, серце завмирає. Він зібрався вдарити ним Філіпа! 

Не знаю, що керувало мною в той момент. Мабуть, мені соромно, що мій колишній напав на теперішнього, нехай і фіктивного.. Я кидаюся в сам епіцентр подій і бачу лише злякані очі Дмитра, бо камінь летить просто в мене. А тоді Філ штовхає мене на асфальт, а сам гепається зверху, вибивши з мене весь дух. 

– Ти дурепа? – гиркає Філ біля мого вуха. Він злізає з мене, а тоді хапає моє обличчя своїми долонями. – Не постраждала? 

Можу лише головою помахати, бо важко вимовити хоч слово. Я досі налякана і збентежена поведінкою Філа. 

Він злякався за мене? 

– Ану йди сюди! – гиркає він, підвівшись на ноги, але Діма вже встиг накивати п'ятами. Мабуть, теж злякався, що розбив мені голову. – Давай руку! 

Роблю, як він каже, і потрапляю в міцні обійми фіктивного нареченого. 

– Точно все добре? – питає і прискіпливо мене розглядає. Я ж можу дивитися лише на його розбиту губу, і сльози на очах виступають. 

Я не знову не думаю, що роблю, а варто було б. 

– Пробач… – шепочу і торкаюсь подушечками пальців його губ. Філ завмирає. Його руки досі тримають мене, і це так дивно. – Дуже болить? 

– Це не смертельно, Віто, – вдихає і навіть усміхається. 

– Не смертельно, – погоджуюсь. – Але ж нам цілуватися доведеться на весіллі, а в тебе ось це…

– То ти тому переймаєшся? – Філ знову стає собою. Він розслабився і веселиться.

– А що не варто? – бурчу. 

– Я чудово цілуюсь, Віто. Навіть з розбитою губою. 

Здається, Філ збирається продемонструвати мені це, але я відступаю. Тільки поцілунків мені не вистачало! Ще й з фіктивним нареченим…

Ми з Філом розходимось кожен до своєї автівки. Я їду додому, а він теж кудись їде. Мабуть, заліковувати рани. 

Мені гірко та неприємно від того, що сталося, і я готова придушити Дмитра власними руками. 

Та як він сміє після того, що сам і зробив, мене у чомусь звинувачувати та кидатись у бійку з моїм новим хлопцем?!