- Глава 7.1 -

Наступного ранку я їду в ресторан. Маю уточнити щодо бенкетів і розібратися з бухгалтерією. Я не кожного дня просиджую свій зад в ресторані, але буваю там доволі часто. Коли трохи назбирається справ. 

Сьогодні саме такий день. 

Відразу йду у свій кабінет і прошу одну з офіціанток принести мені кави. На столі зібралося багато накладних, і все це потрібно перевірити та відсортувати. 

Та спочатку я вирішую розібратися з однією нагальною справою. Набираю номер тата і майже не дихаю, поки слухаю довгі гудки. 

– Нарешті! – невдоволено бурчить у слухавку, а я натягнуто усміхаюсь. – Я вже думав, що тебе викрали інопланетяни! 

– Дуже смішно, – пхикаю. – Я є. 

– Куди ти зникла? Діма також на дзвінки не відповідає, – питає тато. – Тільки не кажи, що ви посварилися. 

– Ми розійшлися, – випалюю на одному подиху. 

– Невдалий жарт, – з голосу тата зникає будь-яка веселість. 

– Я не жартую. Діма мені зрадив, – стримано відповідаю, хоча руки сильно тремтять. – Я бачила це на власні очі. 

Тато мовчить. Я дуже переймаюсь, щоб його не схопило серце від таких новин. Варто було сказати це віч-на-віч, а не по телефону, але… так було б ще страшніше. 

– Потрібно скасувати весілля, – зітхає. – Навіть не знаю, з чого розпочати…

– Не треба нічого скасовувати! – продовжую його дивувати. 

– Тобто? 

– Весілля буде, але… з іншим нареченим, – додаю. 

– Віто, з тобою там все добре? Якщо ти трохи збожеволіла через зраду того козла, то не варто перейматися. Ми все владнаємо. 

– Тату, я серйозно. В мене новий хлопець, і ми збираємось одружитися, – кажу. – Це буде фіктивний шлюб, взаємовигідний нам обом. 

– Я все одно нічого не розумію. 

– Сьогодні ввечері ми з Філіпом заїдемо до вас і все пояснимо. Ти тільки не хвилюйся, добре? – прошу його. 

– Важко не хвилюватися, коли ти щось таке провертаєш, – зітхає. – Але мені цікаво, що ж це за наречений такий. Вже не можу дочекатися вечора. 

– Дякую, тату. Я люблю тебе. 

– І я тебе люблю. Тільки не роби дурниць, добре? – просить, а я усміхаюся. 

– Звісно, тату. 

Знав би він, скільки дурниць я вже встигла наробити… 

Настрій трохи піднімається, тому берусь за роботу. Навіть не помічаю, як швидко пролітає час до обіду, а погляд від паперів відриваю, коли на порозі кабінету з'являється Матео з тарілкою в руках. 

– Привіт, золотце! – він широко мені усміхається. – Я як тільки почув, що ти тут, вирішив побалувати тебе своїм новим салатом. Спробуєш? 

– Ще питаєш! – хмикаю. 

Друг сідає навпроти мене, а тарілка у мене під носом опиняється. Пахне неймовірно. Не здивуюсь, якщо це щось мегасмачне. 

– Тепер пробуй, бо в мене багато питань накопичилося, – плескає в долоні, підганяючи мене. 

Наколюю трохи м'яса і базиліку на виделку та кладу до рота. Повільно пережовую, випробовуючи терпіння Матео. 

– Та ти знущаєшся! – обурюється. – Я тут сімома потами стік, поки ти мовчиш! 

– Це божественно, любий! – кажу йому, і Матео мало не розтікається калюжею по стільці. Боюсь, що він і розплакатися може в пориві емоцій. 

– Ах ти засранка! Зовсім мої нерви не бережеш! – витирає серветкою очі. – Ну якщо з цим ми вирішили, то тепер мене цікавить Філіп. Де ти надибала цього красеня, га? 

– Не вдавай, що не знаєш! – фиркаю. – Кіра точно все тобі розповіла! 

– Ну так, – киває. – Я так насміявся. Тобі однозначно не можна пити, золотце. 

– Я вже і сама це зрозуміла, – хмикаю.

– То що, весілля таки буде? Я вже купив костюм, щоб ти знала! – погрожує мені пальцем. 

– Буде, – киваю. – З Філіпом. 

– Я вже уявляю обличчя Дімона, – Матео голосно регоче. – Так йому і треба! Мерзотник! Слухай, а батьки твої що кажуть? 

– Ми з Філом сьогодні йдемо до моїх на вечерю. Тому поки що нічого не можу сказати. 

– Я впевнений, що Філ твій їх зачарує! Мене ж зачарував, а я з ним ще навіть не знайомий особисто! – заявляє друг. 

Не хочу нагадувати другові про те, що йому всі чоловіки подобаються. Ну, окрім Діми, з яким я зустрічалася. 

Дивно, чому я була такою сліпою? Всі навколо говорили мені, що Діма мене не вартий, а я не слухала. 

Тепер всі кажуть, що Філ чудовий, навіть близько його не знаючи. Цікаво, так це чи ні?