- Глава 1 -

– Навіть не віриться, що ти погодилася! Ми вже думали, що ти цей вечір вдома проведеш! – кричить у слухавку Кіра. 

– А ти здивувала, подруго! – додає Христя. – Я вже в передчутті цього вечора. 

Дивлюсь на екран телефона та усміхаюся. Вкотре ловлю себе на думці, що шалено люблю своїх подруг. Хоч вони й різні, але саме цим і притягують мене до себе, ну і, відповідно, нас одна до одної. 

Ми познайомилися, навіть не пам'ятаю скільки років тому. Я якраз перевелася в нову школу, тому що вся моя сім’я перебралася з невеличкого містечка у велике місто. 

Тато отримав хорошу роботу, і я змогла навчатися в найкращій школі. Спочатку це мене лякало, адже я нікого там не знала, але ці дівчата стали моїми стінами, і є ними до сьогоднішнього дня. 

– А де Яна? – тільки зараз згадую про світловолосу заразу з неймовірним сміхом. Це її фішка, і ми насолоджуємось, коли Яна регоче від душі. 

– Скоро підтягнеться, – пояснює Кіра. – Завтра у неї проєкт. Поїхала по фарби й все необхідне для малювання. 

– А що малювати буде? – цікавлюсь. 

– Стіну дитячої лікарні, – усміхається Христя. 

– Круто! 

– Так, щось ми багато розмовляємо! – плескає в долоні Кіра. – Треба збиратися. Уявляю, скільки там народу сьогодні буде. Все-таки відкриття. Слухай, а як Дімон сприйняв те, що ти йдеш в клуб? 

– Не називай його так, – кривлюсь, а Кіра фиркає. Вона на дух мого нареченого не переносить. Як і Христя з Яною. Та як би там не було, через тиждень наше весілля, і я вже не можу дочекатися. – Діма не в курсі, що я збираюсь у клуб. Він у відрядженні до понеділка, і сьогодні я не змогла до нього додзвонитися. 

– От і чудово! – додає Христя. – Якби знав, що ти йдеш тусити, точно не відпустив би тебе. 

– Зустрінемось біля клубу через дві години! – дає настанови Кіра. – Не запізнюватися! І не приведи Господи хтось приїде машиною! Тільки таксі! Ми будемо пити! 

Дзвінок закінчується, і я видихаю. Люблю цих дівчат, але пити сьогодні не планую. Діма розізлиться, що я пішла в клуб без його згоди, а коли скажу, що пила – буде скандал. 

Ви спитаєте, якого біса я все йому розповідаю? Та тут все просто. Я не хочу, щоб між нами були якісь секрети. Ми ж не для цього одружуємось. 

Коли люди кохають одне одного, не може бути секретів.

Така моя думка. 

Довго думаю, що одягнути в клуб, і таки наважуюсь на сукню. Все-таки на вулиці початок листопада і доволі холодно, але я хочу бути красивою, тому сподіваюсь, що не замерзну.

У мене довгі ноги та ідеальна фігура. Подруги часто жартують, що не ту професію я обрала. З такими параметрами в моделі треба йти, а не ресторан відкривати, як зробила я. 

Чорна сукня з блискітками ідеально лягає на моє тіло. Світле довге волосся вкладаю легкими локонами та роблю вечірній макіяж. Мої зелені очі стають ще більшими, а пухкі вуста розтягуються в усмішці. 

Викликаю таксі, тому що не хочу злити Кіру, і їду до клубу, який сьогодні святкує своє відкриття. Уявлення не маю, де Кіра взяла перепустки, але, знаючи її пробивний характер, я не здивована. 

Залишаю прохолодний салон автівки й першою бачу Кіру. Вона йде мені назустріч, голосно стукаючи підборами по бруківці. 

Кіра висока і струнка, а її довге руде волосся відразу кидається в очі. Подруга одягнула короткі шкіряні шорти та білу майку. Коротенька куртка геть її не гріє, зате виглядає ефектно. Волосся зібрала у високий хвіст, а яскравий макіяж робить її дещо зухвалою. В принципі, саме такою вона і є. Найбільш войовничою з нас усіх. 

– Ти красунечка! – Кіра міцно мене обіймає. 

– Ти теж, – цілую її в щоку. – А де інші? 

Ми одночасно повертаємо голови на звук автівки, що звертає у прохід біля клубу. 

– Ну ні! – злиться Кіра, коли бачить, що це Ауді Яни. – Я ж просила без тачки! 

Яна паркується, і з пасажирського сидіння виходить Христя. Ще одна наша подруга-шатенка. Її волосся шовковими пасмами падає на голі плечі. Вона одягнула сукню і шубку білого кольору. 

– Привіт, красуні! – Яна біжить до нас і по черзі обіймає. 

– Якого біса, Христе? – злиться Кіра. – Ми ж домовлялися. 

– Пробач, – говорить Яна, яка тільки-но вийшла з машини. – Я просто не встигала. У мене весь багажник фарбами забитий. 

Яна мініатюрна дівчинка з білявим волоссям. Ми з нею найбільш схожі, тільки вона нижча за мене на цілу голову. 

Яна одягнула джинси з прорізами та широку футболку з незрозумілим малюнком. Зверху косуха, здається, на кілька розмірів більша, ніж потрібно. 

Кіра роздивляється цей образ і закочує очі. Вона ненавидить, як одягається Яна, і часто про це говорить. 

– Що це за жах, мала? – киває на неї. – Ти в клуб прийшла чи у садок гратися у пісочниці з малятами?

– Я теж тебе люблю, – Яна ніколи на неї не ображається. Наближається та обіймає. Про мене також не забуває. 

– Готові до незабутнього вечора? – питає Кіра. – Особисто я хочу напитися. Тиждень був паскудним. Хто складе мені компанію?