Пропозиція

Я ледве встигаю переодягнутися, і мені допомагають фарбуватися, щоб вчасно вийти на сцену.

Місяці важких тренувань сьогодні працюють на мене — я рухаюся на автоматі, а в голові знову і знову прокручується те, що сталося раніше. Бляха, він вийшов. Знайшов мене і тепер переслідуватиме. Бляха.

Легені стискаються від того, як він був близько. Що б він зробив, якби я не втекла?

Я роблю крок, випад і знову крок. Каблук ковзає по підлозі, і я ледве втримуюся, щоб не впасти.

На щастя, це дрібна помилка, і глядачі цього не помічають. Вони тут, щоб розважатися. Та я знаю, що помилилася, і цього достатньо, щоб ще довго їсти себе.

Змушую себе зосередитися і викладаюся на повну. Інші теж відпрацьовують свої рухи ідеально, і це відчувається в глядачах. Ці погляди чоловіків і шепіт жінок.

Коли музика закінчується, ховаюся за кулісами, відчуваю, що геть розбита.

Йду у гримерку, уникаючи поглядів інших.

— Вік… — вириває мене з стану самопоїдання Олег, наш хореограф.
— Я хотів поговорити, — каже він, і я запитую себе, чи він теж побачив мою помилку.
— Щось сталося?
— Ні, але перевдягайся. Я чекатиму тебе в шефа в кабінеті. — мить вагається і швидко додає: — Ні, краще давай на вулиці.

Кляті підбори, кляну ні в чому невинне взуття. Сама ж відволіклася на думки, яких не має бути в голові, коли ти на сцені. Але ж ми майже рік зустрічалися, з яких прожили шість місяців разом, аж до тої клятої ночі. А тепер він знову тут. Чого він хоче?

Я майже істерично стираю грим з обличчя.

Невже мало забрав у мене?

Двері скриплять і заходить Аня.
— Привіт, — каже привітно. На ній біла коротка сукня, і, мабуть, вона щойно прийшла, адже її виступ буде лише за кілька годин.

— Привіт, люба, — викидаю брудний спонж і тягнуся, щоб обійняти її.

— Розкажеш, де провела цю ніч? — запитує, а в її очах скачуть бісики.

— Обіцяю, що розкажу, та на мене чекає Олег.

— Все добре? — запитує. Наш хореограф і справді не часто викликає когось на приватну розмову.

— Каже, що хоче поговорити.

— Тоді ок, але я хочу все знати в деталях, — каже, сміючись, і йде до вбиральні. Вона говорила явно не про розмову з Олегом.

Я дивлюся на себе і глибоко вдихаю. Зрештою, не думаю, що це через мою дрібну помилку.

Виходжу на вулицю, де Олег курить.

Стаю поруч і опираюся в стіну.

— Дай і мені одну, — прошу і тягнуся до пачки, яку він тримає в руці.

Він затягується і простягає мені запальничку, і я підкурюю. Для мене це не постійна звичка, але зараз дим приємно наповнює легені.

— Ти хотів поговорити? — починаю розмову.

— Я стосовно Лєни хотів поговорити. А вийшов, бо це приватна розмова. А ви жінки — як не дочуєте, то придумаєте. Ви пліткуватимете, а я буду винний.

— Та хто посміє тебе в чомусь звинуватити? — запитую жартома.

— А якщо серйозно, то мені подобається, як ти поводишся на сцені. До того ж ти багато вкладаєшся в кожен номер. Якщо не рахувати сьогоднішнього провтику, ти ідеальна на сцені.

— То ти таки помітив? — запитую, але напруги в розмові немає.
— Олеже, ти хвалиш мене чи свариш?

— Я пропоную тобі сольну програму з трьох танців. З новими костюмами, з танцівницями, яких сама обереш. Я навіть дозволю тобі брати участь у створенні рухів.

Він говорить, а я стою з відкритим ротом, намагаючись осягнути, що говорить цей привабливий чоловік.

— Ти Санта, а це мій новорічний подарунок? — запитую, і голос від емоцій писклявий та високий.

— Та зараз літо, але якщо пані хоче… — каже, хихочучи. І це вже не нагадує робочі стосунки.

— Тобто ти сказав усе це і не пожартував?

— Хіба я схожий на коміка? Вік, я розумію, що ти в ступорі, але це ділова пропозиція, тому можемо руку потиснути.

— А Лєна тут до чого? — питаю, поки і справді тисну його велику, але м’яку руку.

— Думаю, треба її звільняти. Вона багато халтурить. Ще й ця травма.

Я хочу щось відповісти, але що тут скажеш. Така вона, ця сфера. Танцюй або зникни.

— Тоді з наступного тижня починаємо роботу, — каже, тушить цигарку і йде, залишаючи мене на вулиці саму.

Я теж роблю останню затяжку, насолоджуючись димом. Наступну не скоро собі дозволю. Планую поїхати додому і довго лежати у ванній з піною. Слухати музику і насолоджуватися тишею. Бо, як я знаю, обоє подруг сьогодні працюють майже до ранку.

Але коли йду до авто, там уже чекає чоловіча постать.

Від чого моє серце на мить зупиняється, перш ніж почати битися знову.