Несподіванка

На мені та сама жовта сукня, ті самі підбори. Кров усе ще ганяє адреналін від виступу, і я сповнена хвилювання перед тим, як зустрітися з чоловіком, від якого ніколи не знаєш, чого очікувати. Ще за кілька кроків я розумію, що це він. Високий, гарний. Зараз, у світлі ліхтарів, він трохи задуманий, спирається на розкішний мотоцикл. Від передчуття того, що буде далі, серце пришвидшено б’ється.

Я в кілька кроків долаю відстань між нами і не можу зупинити себе від того, щоб не посміхнутися йому.
— Привіт, — кажу тихо, і, помітивши мене, він встає з мотоцикла і робить крихітний крок до мене.

— Привіт, — відповідає майже пошепки, швидко ковзаючи очима по мені. У місцях, де був його погляд, тіло нагрівається. Його голос — це сексуальність у чистому вигляді: густий та глибокий.

— Знаєш, спостерігати за твоїм сьогоднішнім виступом було особливою насолодою. Там ти була прекрасною.

— То ти все бачив?

— Чи могло б бути по-іншому? Треба сказати, що твоє тіло має особливу магнетичну здатність.

— Дякую, — коротко відповідаю, трохи ніяковіючи від надлишку приємних слів. — І за квіти також, вони дуже гарні.

— Сподіваюся, що ти будеш не проти трохи покататися зі мною. Обіцяю, що це буде безпечно. До того ж я маю для тебе дещо, — і з цими словами він простягає мені шолом.

— Ну що, принцесо, готова трохи покататися?

— Звісно, — кажу й дозволяю йому одягнути на мене шолом і застібнути його.

Сідаю позаду нього і беруся за його пояс. Притискаюся ближче, і він бере мої руки і суне собі під шкірянку. Від нього гарно пахне, і я глибше вдихаю його свіжий парфум.

— Подобається? — запитує, і я не знаю, що саме він має на увазі: запах чи рельєф його тіла під футболкою.

— Куди ти мене повезеш? — запитую з дитячою цікавістю в голосі. — Я ще ніколи не каталася на мотоциклі.

— О, тоді тобі ще більше має сподобатися.

Він заводить двигун, і ми їдемо, з кожною секундою збільшуючи швидкість. Спочатку від страху мені перехоплює подих, потім я розслабляюся і починаю помічати майже порожні вулиці, ліхтарі, неонові вивіски. Навіть не помітила, як сильно притиснулася до його тіла, і, хоч мені вже не так страшно, я не поспішаю послаблювати хватку. Він такий теплий і пахне, як море. Треба визнати, що це приємно, до збудження.

Навіть не намагаюся щось кричати — мене все одно не почують. Просто насолоджуюся кожною миттю. Він вправно кермує, і в якийсь момент я трохи розслабляюся, і це мені справді подобається.

Відчуваю, як від емоцій перехоплює подих, і це найпрекрасніші емоції, які я коли-небудь відчувала.

Цей чоловік пробуджує в мені бажання ще на першому побаченні. Що ж буде далі, якщо вже зараз так почуваюся?

Лише з однією людиною я відчувала те, що відчуваю зараз. Ті стосунки волію не згадувати, як і людину, яка спричинила мені стільки болю.

Я навіть не помітила, коли ми опинилися біля дорогого ресторану, і мотоцикл гальмує.

— Що думаєш про смачну вечерю?

— Я дуже зголодніла, — чесно зізнаюся.

— Тоді це прекрасна можливість тебе нагодувати.

— Хіба тебе пустять у такому вигляді? — запитую, вказуючи на його шкірянку, джинси та чорні ботинки.

— Коли в тебе є гроші, зовнішність майже ніколи не має значення, як і дрес-код. До того ж ти засліпиш своєю вродою будь-кого, а я просто складу тобі, сподіваюся, приємну компанію.

Денис, як справжній джентльмен, подає мені руку, а я повірити не можу, що все це зі мною відбувається насправді. Бляха, де ж тут підступ, адже все надто прекрасно, щоб бути правдою.