Кожен рух чіткий та відточений, і я відчуваю, як публіка шаленіє. Ми багато місяців готувалися до сьогоднішнього виступа, і хоч вечір ще не завершився, я знаю, що нова танцювальна програма спричинила фурор.
У вухах та по тілу б`є музика, а очі сліплять сотні ламп, та я посміхаюся і танцю.
Номер закінчується і ще ширше посміхаюсь до натовпу і роблю фінальний шпагат. Це найяскравіший номер програми і я ледве дихаю, але й результатом задоволена.
Ми з дівчатами під овації та крики ховаємося за куліси. І перше, що роблю, це знімаю важку металеву накладку. Вона хоч і дуже гарно виглядає, та добряче намуляла мені.
— Якщо не помиляюся, в тебе сьогодні ще два танці? — запитує Тіна, одна з моїх подруг, поки я роблю кілька ковтків з пляшки.
— Я танцюю перед закриттям, кажу їй. Знаючи, що вона воліла б теж танцювати останній танець, але вона на сьогодні закінчила. Наша оплата прямо залежить від часу проведеного на сцені.
В мене є хвилин двадцять, щоб переодягнутися та змінити макіяж, тож часу на теревені не залишається.
В гримерці гармидер та хаос, але кожен знає, що має робити і коли його виступ.
Я швидко змиваю косметику, поки одна з костюмерок несе мій костюм.
Я працюю у великому нічному клубі у Києві, і ця робота просто моя мрія. “Солодкий гріх” це заклад преміум класу, і я достатньо заробляю, щоб добре себе почувати у великому місті.
За дві хвилини оголосять наш номер, а я все ніяк не можу прикріпити кляті крила і це дуже нервує.
— Дай но допоможу, — каже Аня, інша моя подруга. Вона як і Тіна мої сусідки.
Кілька витончених рухів і все на своїх місцях. В дзеркалі я маю не дуже янголський, вигляд, та часу милуватися не залишається. Я виходжу на сцену, разом з кількома іншими дівчатами, і сотні камінців на моїх трусиках та ліфчику переливаються. Я рухаючи в такт музиці та синхронно з іншими дівчатами і на мить залишається тільки музика та ритм, все інше просто зникає.
***
— Сьогодні був неймовірний вечір, каже Аня, поки Тіна її навіть не слухає, вона зайнята перепискою з кимось.
— Може купимо дорогою вина і відсвяткуємо успіх? — пропоную, поки йдемо до авто. Насправді я втомлена до межі, але нічого у світі не зруйнує мого наміру випити з подругами.
— Я купувала випивку минулого разу, каже Тіна, нарешті сховавши з рук телефон.
— Я купую, — згоджується інша подруга. — До того ж в мене є новина, з широкою усмішкою каже подруга.
Тоді нам треба щось міцніше за вино, — підсумовую, сідаючи в авто і пристібаючись. Це моя Toyota Corolla, і я певною мірою горжуся, що ж поміж подруг єдина яка має авто.
Основна перевага нічного життя в тому, що ніколи немає заторів. Тож через тридцять хвилин ми вже затягували свої дупи в нашу квартиру.
— Мої ноги більше не витримують цих каблів, — скаржиться Тіна, скидаючи свої туфлі.
— Ти ж знаєш, що поза клубом можеш й кросівки взувати?
— Аха, саме тому в тебе нікого немає. — Констатує.
— А хто сказав, що я хочу, когось?
— Ну хороший секс зцілив би тебе від цих думок, втручається Аня, яка вже почала нарізати сир.
Я і собі помила руки та взялася нарізати салат. Якщо пити, то і треба добре заїдати. До того ж я добряче зголодніла після виступу, і підозрюю, що подруги теж.
— Добре, я пісяти, а потім накриватиму на стіл, — сповіщає Тіна.
— Дякую, за інформацію, що б ми робили без твоїх сповіщень, про фізіологічні потреби. — Каже, Аня, і ми втрьох хихотимо з жарту.
— То що там в тебе за новини, — запитую Аню.
— Наливай, тоді й розкажу. Я не готова зізнаватися в такому поки в мене ще ясна голова. — каже й протягує келих.
— Як це ви почали пити без мене? — питає Тіна з порогу?
— Не скигли. Краще ходи сюди і відкрий пляшку шампанського. — сміючись просить Аня.
— Загалом, вчора я зареєструвалася в додатку для знайомств. — Ховаючи очі в підлогу зізнається Аня.
— Теж великий мені гріх, я давно там тусуюсь. Навіть кілька разів ходила на побачення.
— Та нема там нормальних чоловіків, кажу вам дівчата. — Випльовую не фільтруючи. Й одразу роблю великий ковток шампанського.
— Мене дехто покликав на побачення. — Зізнається Аня.
— Це чудово. — Підсумовує Тіна. А потім дивиться на мене.
— А ти взагалі останній раз коли ходила з кимось на побачення?
— Давно, — чесно зізнаюся.
— Давай сюди свій телефон? — просить.
— В тебе, що правда немає профілю в жодному такому додатку? — Запитує Аня, і Тіна відповідає замість мене.
— Авжеж немає, вона все ще сохне по своєму колишньому.
— Ні по кому я не сохну, і взагалі це я наші стосунки розірвала.
— І коли це було? — Але я не встигаю відповісти, бо Тіна запитує мене вже про хобі, вагу, та мрії і швидко набирає текст в моєму телефоні.
— Ну створите ви анкету, та я все одно не піду ні з ким на побачення.
— Боюся, Вікусю, що в тебе не буде вибору. — Несподівано каже захмеліла Аня.
— Знаєте, що… Робіть, що хочете, а я йду спати. В мене на завтра призначений масаж, не хочу проспати. — Кажу, розуміючи, що й собі добряче захмеліла.
— І будьте такі ласкаві, віддати мій телефон. — тягнуся та забираю з рук Тіни телефон.
— Ви навіть фото додали? — запитую, швидко проглядаючи профіль.
— Вам пощастило, що я люблю це фото.
— Добраніч, і приберіть сир до холодильника.
Перш ніж вимкнути нічник, проглядаю профіль ще раз. Телефон вібрує.
Хтось мене лайкнув. Я не хочу дивитися, профіль, не хочу лайкати у відповідь, та чомусь роблю це. І чоловік на фото дуже гарячий. Світить м'язами та багато подорожує. Білозуба, ідеальна посмішка. Карі очі, щетина. Явно мій тип. Могла б вночі навіть фантазувати про нього. Але я не хочу ніяких побачень, і тому збираюся відхилити цю анкету, але якого дива? Замість того отримую сповіщення про те, що тепер ми пара. Бляха, я справді не шарю в цих додатках.