2

І що тепер? Доведеться змиритися з нахабною їдкою усмішкою, що нагадує про мій провал?
Момент, коли мене застали в чоловічій вбиральні з Картером, був моїм кидком кобри, стрибком пантери і чорт знає чим іще. Як я могла здогадатися, що мій надсексуальний красень шеф виявиться поціновувачем чоловічої краси? Він завжди був холодним зі мною. І це, чорт забирай, заводило. Додайте до цього повне ігнорування мене як жінки  і отримаєте ідеальний коктейль, який щодня підштовхував мій мозок до дії.

Йду до свого робочого місця і сідаю, намагаючись упорядкувати думки. Мій шеф виходить із кабінету і підкликає до себе сильно вагітну Евелін, його вже колишню помічницю, яку я і маю замінити, хай допоможуть мені небеса. Вона щось жваво говорить і показує у мій бік. Евелін випромінює непідробний оптимізм. Він мовчки слухає і зрідка коротко відповідає, навіть не повертаючи на мене голови. Треба знову віддати йому належне, у нього залізна витримка. Розумію, вони говорять про мене. Наприкінці розмови він усе ж повертається до мене і, трохи примруживши очі, дивиться крижаним поглядом, здатним повернути Антарктиді кілька розталих льодовиків. Усередині мене все завмирає від передчуття. Нахабно посміхаюся йому, наче у мене все під контролем. Але будемо відвертими, у мене зовсім нічого не під контролем. Прокляте слизьке відчуття, що я знову облажалася, не відпускає. Він відвертається і, кинувши Евелін щось наостанок, заходить до кабінету. Ну що ж, сюрприз-сюрприз, містере «мені треба помити руки», я і є твоя нова особиста помічниця. Безглуздість цієї ситуації змушує мене на мить уявити небесний Олімп. Так і бачу задоволене своїм жартом божество, що жує солоний попкорн. Чудовий привід повеселитися, дивлячись на нас зверху. Ласкаво просимо до реаліті-шоу «Найогидніший робочий ранок», містере Коул.

Перш ніж зайти до кабінету свого майбутнього шефа, я вирішую трохи розважитися. Час для вистави «Нова зірка офісу».

Чекаю, поки з ліфта випливе зграя менеджерів. Солідні костюми, гучні голоси. Ідеально. Моя папка з гуркотом летить на підлогу. Класика, але працює безвідмовно.

Я граційно опускаюся, повертаючись до них спиною. Спідниця, що сидить як друга шкіра, не залишає місця для фантазій, лише для констатації факту: моя фігура  бездоганна, вид ззаду рекомендовано для покращення зору та апетиту. Чую, як розмови затихають. Один із них уже летить на допомогу, плутаючись у власних ногах. Я повільно розсипаючись у подяках. Напруга в повітрі стає такою густою, що її можна різати ножем.

До обіду я буду головною темою в курилках. Жінки зненавидять мене ще до першої кави, але мені байдуже. Чоловіки ж будуть лояльними. Вони знають про позови за домагання, тому я залишуся їхньою «брудною фантазією» , тією, заради якої вони підпишуть будь-який папір і будуть лояльними з будь яких питань. 

Але не думайте, що я просто гарна обгортка. За цим фасадом  роки стажувань і диплом, вигризений зубами. Я вмію працювати 24/7. Шкода, що в попередній компанії я припустилася однієї помилки, запала на шефа. Навіть коли він просив залишитися після нашого «непорозуміння», я пішла не озираючись.

І ось я тут. Пройшла цілу гору співбесід і етапів відбору і була визнана найкращою. Фінальне тестування проводила особиста помічниця Коула, ця Маргарет Тетчер на восьмому місяці вагітності поводилася як контррозвідник і чіплялася до мене щосекунди. У якийсь момент я навіть не витримала і запитала, чи точно мене беруть на посаду помічниці, а не керівниці ФБР. Повірте, судячи з того, що я тут, я справді справила на неї враження.

З цікавістю поглядаю на двері свого шефа. Він більше не виходить із кабінету. Крізь трохи прочинені жалюзі бачу, як він рішуче ходить кабінетом із телефоном у руках. Занадто зібраний. Занадто напружений.

Через кілька хвилин до мене підходить Евелін.

Усмішка,  як у Чеширського кота.

— Містер Коул звільнився. І хоче познайомитися особисто. Звісно, хоче.

Я кидаю ще один погляд на його силует за склом…

і піднімаюся. Достаємо попкорн, мої любі,  починається найцікавіше.