Давні рядки

Біле

А усе промайнуло, і знову – цвіт вишні.

В непорочній чесноті від неба він вищий.

Важко дихать: в повітрі вишневий цей трунок –

Це твій дивний дарунок, останній дарунок.

 

Ані слова про біль: моя сила – в мовчанні.

І страждання нема – є повільне вмирання.

Я, убога й сліпа, уповаю на Бога.

Ти у вічності є, а у мене – нікого.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше