Глава 2. Поговоримо про сюжет

А тепер трохи теорії. 

Сюжет це система подій та відносин між персонажами яка розвивається у часі та просторі. 

Сюжет покликаний робити твір захоплюючим і цікавим. Події, що відбуваються в романі, повинні розкривати основні риси характеру героїв та особливості їх взаємовідносин.

Сюжет і фабула. В чому різниця?

В сюжеті послідовність подій повністю залежить від волі автора. 

Наприклад, дитинство персонажа може описуватися наприкінці твору, коли герой  лежить на смертному одрі і згадує своє життя. 

Під фабулою розуміють усі події оповіді, які відбуваються в хронологічному порядку. 

Тобто: народився - ріс і вчився - закохався - одружився - народив дітей - виховав - помер в оточенні гідної родини.

***

Схема побудови сюжета

Основні етапи розвитку сюжету включають експозицію, зав'язку, розвиток подій, кульмінацію, розв'язку і постпозицію. 

Експозиція  це передісторія роману. Вона допомагає поринути в атмосферу книги. Завдяки їй читач дізнається про час та місце де відбуватиметься дія.

Розміщують експозицію зазвичай у пролозі.  Втім, пролог вважається не обов'язковою частиною книги. Тому деякі автори вважають за краще викладати передісторію в основній частині твору. 

Я, особисто, робила і так, і інакше. На мою думку, якщо твір передбачає швидкий розвиток подій і багато цікавої інформації без нудних описів, повторів і переливання з пустого в порожнє, то можна обійтися і без прологу. Якщо ж ви задумали фундаментальний, багатоплановий твір, то варто скористатися можливістю і винести експозицію за межі основної частини роману.

Зав'язкою називають ситуацію, що породжує причину конфлікту. Вона має створювати інтригу, зацікавлювати читача.

Зав'язок в романі може бути декілька. Головне не забути потім їх  розв'язати.

Розвиток подій. У цій частині твору розкриваються особисті якості героїв, формуються взаємини персонажів. Даному етапу розвитку сюжету властиво наростання емоцій. Читач підсвідомо відчуває наближення якихось значних подій: похмурих, хвилюючих тощо.

Кульмінацію називають піком розвитку подій. У цей момент відбувається загострення конфлікту до краю (виявлення підступного винуватця всіх бід, усвідомлення зради близької людини тощо).

Розв'язка. На цьому етапі відбувається логічне завершення конфлікту. Розкриваються задуми зловмисників, перемагаються супротивники, ставиться крапка у відносинах.

Навіть, якщо ви пишете серіал, у кожній книзі має бути проміжний фінал. Не слід залишати читача, який дійшов до останніх рядків, у стані здивування та розгубленості.

Постпозиція це по суті те саме, що й епілог. Якщо в попередньому тексті ви прояснили всі питання, його наявність в романі не обов'язкова. 

Епілог це такий собі бонус читачеві, який проникся долею ваших персонажів. 

На мою думку, епілог потрібен там, де починалося з прологу, бо інакше архітектура роману не виглядає цілісною і стрункою. 

В епілозі можна згадати про наступну долю героїв, зацікавлений читач це, безумовно, оцінить, або створити невелике оповідання з геть іншими персонажами. Головне, щоб сюжети роману і відокремленого епілогу мали між собою вагомі точки дотику. Як правило, подібний епілог відділяється від основної дії роману значним проміжком часу і найчастіше використовується в фантастичних творах. Прикладом може служити епілог в романі Радія Полонського "Між нами Всесвіт".

***

Які існують різновиди сюжетів.

Насамперед сюжети розрізняють за характером внутрішніх  зв'язків. За цим критерієм вони поділяються на концентричні і лінійні.

Концентричний сюжет. 

Його характерна риса - єдність місця та часу дії.

У художній літературі найчастіше зустрічається в п'єсах, оповіданнях і повістях. Він будується навколо  однієї події, яка тягне за собою цілу сукупність дій (це можуть бути як вчинки героїв так і незалежні від них події). 

У творах із концентричним сюжетом чітко простежується інтрига, що дозволяє заволодіти увагою читачів, явно проглядається художній конфлікт. А головному герою вдається сконцентрувати увагу на своїх вчинках та переживаннях. Але такі сюжети мають і дуже вагомий недолік — передбачуваність. Оскільки у творі лише один конфлікт, проникливому читачеві неодмінно вдасться передбачити подальший перебіг подій. 

Лінійний (хронікальний) вид сюжету.

У хронікальних сюжетних схемах події шикуються в хронологічному порядку, лінійно. Вони характерні переважно для творів, героям яких необхідно пройти складний шлях до певної мети. Чудовим прикладом подібної побудови сюжету є казка про Колобка.

В свою чергу, лінійні сюжети поділяються на декілька різновидів.

Лінійний паралельний сюжет зустрічається у романах-хроніках, багатофігурних композиціях. Він передбачає наявність кількох сюжетних ліній, які мають порівняно мало точок дотику. Прикладом такої побудови твору може бути "Сага про Форсайтів" Джона Голсуорсі.

Лінійний дискретний сюжет часто містить розрізнені елементи. У творі відсутня чітка часова послідовність. Оповідь будується хаотично. Життя героя представлене як низка подій розірваних у часі. Наприклад, спочатку йдуть кілька абзаців, присвячених дитинству. На зміну їм приходить велика розповідь про юність цього персонажа. На наступному етапі оповідання взагалі пропускається значний період із його життя  і наводиться докладна історія про те, які випробування приготувала йому доля через багато років. 

Лінійний сюжет з екскурсами розвивається послідовно. Але автор часом робить екскурси у минуле, розповідаючи передісторію поточних подій. Працювати з таким сюжетом досить складно. Завжди є небезпека захопитися спогадами минулого і забути про проблеми сьогодення.