Глава 28. Малолітні стратеги

На Заку обличчя не було, двійнята сиділи бліді, а Діану трясло. Єва співчутливо її обіймала та погладжувала рукою по спині.

— Потрібно поставити захист, — нарешті сказав Ярик.

— Наш? — фиркнула Аліна. — І що ми можемо зробити, чого тут вже немає?

— Він має рацію, захисту багато не буває, — підтримав Зак. — І ми не третьокурсники, з нашим вже доведеться покопатися. І хай по складності не дуже, але по силі твій буде нічогенький. До того ж ми відразу помітимо, якщо хтось буде його порушувати.

— І що ти тоді зробиш?

— Відновлю, спробую його знайти, відволікти, атакувати.

— Ти то?

— Це краще, ніж нічого!

— Її рятівнику-знайомому про це розкажи, — не погодився Ярик.

— А може, просто медальйон тут тримати? — запропонувала Діана.

— Банальні підпали ніхто не скасовував.

— Але ж для цього треба підійти до будинку, а в мене собака є.

— Голден ретривер? — Зак пирхнув. — І що він зробить? Залиже нападника до смерті? А ще не обов'язково підходити із землі, можна скинути щось вогняне і згори, де медальйон уже не діятиме.

— А ваші батьки?

— Наші — звичайні маги, Зака ​​— менталісти, — похитала головою Аліна. — Бойовка у них не надто краща за нашу, допомогти не зможуть. А то й вирішать за законом вчинити та розповісти Раді.

— А якщо сховатися? — запропонувала Єва.

— Де? — запитав Ярик. — І раптом знайдуть? Ми серйозного захисту не поставимо, можемо лише прошарків тут додати. Але це так, трохи дратуватиме і докине нам пару хвилин, не більше. А ще, що ви Діаниним батькам скажете? Потрібно втекти, бо за нею полюватиме маніяк і після її смерті почнеться всесвітній потоп?

— Ярику! — прикрикнула на нього сестра.

— Це просто факти. Що б ми не говорили, вони не змінюватимуться.

— Він має рацію, — неохоче визнав Зак, — все за те, щоб ти залишилася тут. Краще ми все одно не зможемо зробити.

Дівчата переглянулись і зітхнули.

***

Внаслідок тривалого обговорення та суперечок у них вималювався більш-менш чіткий план. У щоденнику дідуся Діана таки знайшла опис захисту довкола будинку. Виявилося, що він «втоплений» на кілька міліметрів у зовнішні стіни. Це було добре — можна поставити додаткові щити й всередині, і ззовні. На Діаниній кімнаті дійсно стояло набагато більше, але немає меж параної і, як вони говорили, захисту багато не буває. 

Спочатку все хотіли нашарувати зовні, але потім Аліна нагадала, що всередині їх не буде видно. Зовні вирішили поставити захист Ярика, як найслабший. Він мав дезорієнтувати супротивника і ще служити сигналом — щойно почнуть знімати, друзі відразу дізнаються. Всередині, за щитами дідуся та приховуючим заклинанням, поставили свої Зак та Аліна. Чого вони тільки не начарували, і все в кілька шарів! Зупинилися тільки тоді, коли з технічних причин у стіну більше не можна було нічого запхати. 

З Діаною постійно повинен був знаходитися хтось із двійнят, тому що тільки вони могли відчувати зміни в щитах Ярика. Втім, Зак із Євою теж не планували її залишати надовго.

Вже вночі, коли друзі перестали магічити та повалилися хто десь стояв, Єва запитала:

— Звідки він дізнався?

Ця фраза миттєво оживила усіх, Зак підвівся на ліктях і замислився.

— Окрім нас, а це були не ми, знають тільки двоє, — сказав Ярик.

— А ніхто більше не міг дізнатися? — поцікавилася Єва.

— Ні, — Зак похитав головою, — за нею давно ніхто не стежить. Тут ми четверо — єдині маги. Є ще батьки, але ми точно знали б, якби вони знали. Марк тебе не згадав і не згадає, я подбав. І друзі його також. Там, швидше за все, і без гіпнозу можна було обійтися, але і він зайвим не буде. Залишилися лише двоє. У своєму селищі вони теж єдині маги, крім батьків. Батьки, знову ж таки, відпадають.

— А їхні батьки чому не можуть бути?

— Якби вони розповіли, то знала б УСЯ Рада, а не одна людина. Це ми б теж точно помітили, маги не стали б тупити, щось робили. Хто на чий бік стане не зрозуміло, але тут було б явно більше за одного типа… залишилися тільки двоє кандидатів.

— І це точно був не Макс, — додав Ярик.

— Ти впевнений?

— А коли я в такому був не впевнений?

— Вибач, — Зак насупився, — залишилася тільки вона…

Про що він думав дівчина не знала, але Діана до Влади точно добрих почуттів не мала. Перервав її роздуми Ярик:

— Вже придумала що симулюватимеш?

— Не хочу я симулювати, — буркнула Діана, яка не любила обманювати.

— Тоді я можу допомогти захворіти по-справжньому.

— Еее. Ні, дякую, не потрібно. Вчора я ніби хворіла, те саме підійде.

— Так, недобре недолікованій до школи ходити — може ставати тільки гірше.

Діана глянула на Зака, але нічого йому не відповіла. Її й саму трясло від думки, що могло б трапитися, якби не той сивий чоловік із вітром.