Глава 24. В гостях у травника

— Таки не працює, — підсумував Макс. — Це ж чудово!

Діана нічого чудового в цьому не знаходила, але сперечатися не стала. Хлопець сидів на ліжку, обкладений довкола книжками й із вартою заздрості завзятістю намагався щось із них начаклувати. Та коли поряд був кулон, це було неможливим.

Кімната в нього була невелика, всюди щось валялося, залишаючи ще менше вільного місця. Одразу впадало в око величезна кількість книг. Вони були всюди: у книжковій шафі, на столі, на ліжку, на підлозі, на тумбочці... серед них дівчина не побачила жодної знайомої назви, щобільше, половина взагалі була якоюсь дивною мовою.

— Це латина, — не відриваючись від свого заняття, пояснив Макс.

— Ти знаєш латину?

— Її всі маги знають.

— Ага, крім мене, — пробурмотіла дівчина.

— Ти теж вивчиш, інакше ніяк.

— Чому?

— Заклинання переважно латиною. Більш-менш цінні книги теж латиною. І підручники латиною.

— Невже перекласти не можна? — здивувалася Діана.

— Звичайно можна. Але якщо не маг побачить таку книгу і почне читати про магію і всякі заклинання… в кращому разі тебе визнають божевільною. А так ніхто нічого не зрозуміє і все гаразд. І так зручніше та ефективніше, заклинання, що перекладаються, втрачають силу. У початківців, переважно. Досвідчені хоч неандертальською можуть чаклувати. А ще магам просто подобається мати свою мову, яку ніхто хто крім них не знає.

Що ж, у всіх свої забобони.

— Максе

— Що? — він підняв голову від книги.

— У тебе поїсти щось є?

— На кухні повно, можеш щось приготувати. І мені заразом, я не снідав.

— Так, я теж. А вдома ще хтось є?

— Ні. І повернутися в кращому випадку надвечір, так що не переживай.

Взагалі, це було дивно і ніяково, але голод узяв своє. Дівчина спустилася на кухню, озирнулася, оцінила обстановку в холодильнику і зраділа, знайшовши там сир. І смачно, і корисно, і готувати не потрібно. Вона заварила чай, взяла дві тарілки, цукорницю, ложки та пішла нагору. 

Макс, не відриваючись від книжок, узяв тарілку і почав механічно підносити ложку до рота. Діана тільки плечима знизала на це, сіла за стіл і взялася за їжу. Вона вже допивала чай, коли ложка хлопця стукнулася об дно і він з подивом уп'явся в тарілку. Розчаровано поставив її на підлогу і, ніби щойно згадав, повернувся до Діани.

— Треба тебе чимось зайняти...

— А тобі ще довго?

— Бачиш усі ці книги? — він обвів рукою кімнату. — В одній з них я точно бачив щось подібне.

— А в якій саме не пам'ятаєш?

— Нєа… але половина тематична, отже відпадає. А ще парочку я практично знаю напам'ять, так що теж відпадає. Так, ще ось ті на столі я гортав зовсім недавно. А ті, що за шафою вже давно не відкривав… так, це може бути там.

Хлопець схопився з ліжка, підійшов до книжкової шафи й махнув рукою. Нічого не трапилося. Він спантеличено почухав потилицю і повторив жест, але результату не було.

— Максе, магія поруч із кулоном не працює, — нагадала Діана, яка значення таких жести вже і без пояснень розуміла.

— А точно! Блін... ну добре, можна і так.

Він повернувся до ліжка, взяв кулон і жбурнув його у вікно. Діана застогнала. Знову! Та скільки можна?

— Та розслабся, зараз за ним схожу.

— Можна було просто знести його на перший поверх.

— Наступного разу саме так і зроблю.

— Дякую.

Макс втретє повторив свій жест і шафа легко від'їхала убік. За нею була кімната приблизно такого ж розміру, як і та, в якій вони знаходилися, але ідеально прибрана. Тут все буквально виблискувало, а кожна річ мала чітко визначене місце. Цілу стіну займала шафа, що повністю складалася з дрібненьких скриньок з написами. На другій стіні висіла велика біла дошка для записів, а біля третьої стояв стіл і стелаж з безліччю різних пробірок.

— Подобається, так? — з усмішкою запитав хлопець.

Тільки після цього дівчина помітила, що стоїть із відкритим ротом. Рот швиденько закрила, та кивнула.

— Таак, — вона пройшлася вздовж шафи, заглядаючи в скриньки, — навіщо все це?

— Я ж травник, мені потрібно багато різних трав.

— Травник?

— Так, ти не знала? — здивувався Макс.

— Вони говорили, але я не зрозуміла, чим це від мага відрізняється.

— Та нічим, — хлопець знизав плечима. — Я такий самий маг, як і інші. Є такий розділ магії, де все відбувається за допомогою різних трав. Це досить древній спосіб, зараз мало хто їм користується. А дарма, можна багато чого начарувати, у чому звичайна магія безсила.

— То ти тільки за допомогою трав магічиш?

— Можу і з травами, і як усі. Але далеко не кожен із «усіх» зможе щось начарувати з травами.

— А вони чому не вчаться?

— Думають, це нудно та незручно.

— А ти так не вважаєш?

— Я теж раніше так думав, а потім мені попалася курсова по травах. Як я засмутився, ти не уявляєш! Але довелося цю тему вивчати, матеріали збирати. І мені сподобалося. Досі подобається, тепер курсові травників сам випрошую.

Окремі репліки друзів нарешті стали їй зрозумілішими!

— Що хочеш почитати: трави, бойовка, практична магія, анатомія? О, ще підручник за другий курс є.

— А у підручнику що?

— Та всього потроху, це для початківців.

— Ось це мені підійде. А за перший у тебе випадково нема?

— Нєа, я вже на десятому. Цю книжку просто здати забув, а в бібліотеці якось не згадують. А мені йти здавати та нагадувати їм теж не хочеться... тримай, якщо що я допоможу, — він засунув книгу Діані в руки.

— Дякую.

Так вони й працювали — хлопець щось читав, а дівчина поряд намагалася розібратися у заклинаннях для другокурсників. Їй ще пощастило, що діти латинь тільки вчать, так що підручник був зрозумілою для неї мовою. Як пояснив Макс, література для початківців зачарована і не магу вона здається неймовірно занудною, наганяє сон. І ні, на всі книги таке поставити не можна — надто складно.