Глава 22. Погляд зі сторони

З ранку в неділю у Діани був жахливий настрій, адже скринька так і лишилася стояти на столі та одного погляду на неї вистачило, щоб пригадати усі невдачі. Гірше того — згадати, що щось зробити потрібно, але жодного плану та ідей ні в кого немає.

Прихід Єви її трохи розтормошив, адже з подругою вона вже не бачилася аж два тижні. Дівчина взагалі забула про магів, усі проблеми та ту кляту скриньку, але тут неочікувано з'явився Зак. У своїй улюбленій манері — просто з'явився на підвіконні. 

Як на зло, не встигла Діана і слова сказати як з кухні, куди вона ходила за печивом, повернулася Єва. Хлопець з дівчиною витріщилися один на одного круглими очима.

— Як він сюди потрапив?

Діана розгублено глянула на хлопця. Він знизав плечима:

— Повз пролітав.

Ага, знаючи Єву можна бути впевненою, що вона вже додумала всякі «на крилах кохання»… найцікавіше, що питання «що він тут робить?» у подруги не виникало.

— А якщо серйозно?

А ось цим питанням Єва здивувала Діану. Вона чомусь думала, що подруга скоріше згадає, що це той хлопець, від якого вони «тікали» біля озера. Хоча питання логічне, на нього цілком можна було очікувати.

— У вікно заліз, — й оком не повів Зак.

— На другому поверсі? — Єва скептично підняла брову, — паркан далеко, дерева теж, стіна гладка.

Зак, який сидів на підвіконні, нахилився і глянув назовні.

— Та ні, трохи шорстка.

Подруга вичікувально подивилася на Діану, видно цей цирк її не задовольнив. Ну ось і що їй сказати, га? Зак же побуравив Єву поглядом і повторив її думки:

— І що ти їй скажеш?

Діана відчула неладне та перевела погляд з нього на Єву, яка тепер витріщалася кудись перед собою і не рухалася.

— Гей! Не смій моїх друзів гіпнотизувати!

— Ну, вибач, — хлопець закотив очі. — А ти що пропонуєш?

— Розчаклуй її негайно!

— Та я вже, — Зак моргнув, а погляд Єви став осмисленим. — Так що ти робитимеш?

Діана в задумі поправила чубок і почала накручувати локон на палець. А що тут зробиш? Як не крути, нічого не вигадується.

— Зак, тобі час, а нам треба поговорити.

— Ти ж не?

— Так.

Хлопець здивовано підняв брови, потім насупився та уважно оглянув дівчину. Врешті мовив:

— Гаразд, але ти впевнена, що хочеш цього?

— Так. Давай лети вже!

— Прямо так?

— Ага.

Зак похитав головою, пообіцяв зазирнути увечері, перевтілився і полетів. Єва, яка до того з цікавістю спостерігала за розмовою, після цього фокусу втратила дар мови й стояла з витріщеними очима і відкритим ротом. 

Діана зітхнула, взяла тарілку печива у неї з рук і сіла на ліжко. У задумі зжувала одну печенюшку, потім другу. Подивилася на Єву, яка сіла поруч, і простягла їй печива. Подруга машинально взяла і засунула до рота, після чого знову подивилася на Діану. А дівчина, знову зітхнувши, почала розповідь. 

Спочатку Діана плуталася і запиналася, не розуміючи, як саме все описати. Слова не знаходилися. Але потім переказувати ставало все простіше. Єва слухала мовчки, нервово гризучи печиво. Коли воно закінчилося, подруга стала уважнішою і навіть почала ставити запитання. І, звісно, попросила показати щось.

Діана спробувала створити ілюзії, але їй не вдалося — все ж надто складне для неї заклинання. Тоді вона обмежилася невеликою вогнекулею, але вона справила на подругу величезне враження. Діані навіть здалося, що більше, аніж перевтілення Зака. Втім, то було кілька секунд, може мозок не встиг реально обробити подію. А кулька ось вона, висить перед подругою у повітрі. Хіба торкнутися дівчина не дозволила, памʼятаючи слова нових друзів про магію, але Єва погріла руки о повітря навколо вогнекулі.

Коли Діана замовкла, досить довго вони сиділи мовчки — Єва розглядала вогненну кульку і намагалася це все вкласти у голові, Діана ж думала про своє. Вона знову згадала про проблеми й присутність Єви вже не відволікала від цього.

— Так, кажеш, ви ще не відкрили скриньку? — запитала подруга.

— Ні.

— І не можете зрозуміти чому?

— Ні.

— Може, проблема у кулоні?

— Та ні, він підійшов ідеально, я ж кажу.

— Я не сперечаюся. Але у вас є супер магічна скринька та кулон, який глушить будь-яку магію.

Діана відкрила було рота, але тут же закрила. Дещо подумала, знову відкрила і закрила. Щось у цих словах було…

— Мені треба поговорити із Заком, — врешті вирішила вона. — Ти не проти?

— Ні, звичайно.

Хлопець прочитав повідомлення миттєво і прилетів швидко, не пройшло і пʼяти хвилин. І навіть не один. Після суто формального знайомства їх з Євою Діана виклала друзям суть проблеми. 

Зак відкрив було рота, задумався і закрив. Запустив п'ятірню у волосся, почухав потилицю. Двійнята ж дивилися на Єву — Аліна допитливо, Ярик задумливо і навіть із захопленням.

— Ми просто ідіоти, — зрештою підсумував він.

Друзі якщо й були з ним не згодні, не стали заперечувати.