17.2

Вигадувати нічого особливо не довелося, забирати теж. Вони посиділи з компанією, говорили, жартували та їли ще близько години. Потім Зак переглянувся з Діаною, вона ледь кивнула і він відвернув увагу решти черговим жартом, а дівчина одними губами прошепотіла заклинання. 

Нічого не відбувалося і Діана вже почала переживати, що листок потрапив у багаття і згорів, вони прийшли не туди, заклинання потрібно говорити голосно і стоячи посеред галявини, вона щось неправильно вимовила, листок багато років тому хтось знайшов… потік думок перервав якийсь підозрілий скрип нагорі, а потім свистячий звук. Дівчина навіть голови підняти не встигла, зате Зак зреагував куди швидше і з силою штовхнув її, перекинувшись слідом. На місце Діани з гучним тріском впала півтораметрова гілка.

— Що за?! Гей, з вами все гаразд? — вигукнув хтось з підлітків.

Гаразд, ага. Діана з кректанням сіла і насамперед подивилася на Зака. Він розтягнувся поруч, цілком цілісінький, але якийсь надто блідий.

— Зак?

Він не відреагував, що не могло не стривожити дівчину. Вона миттю підскочила, потрясла його за плечі, але хлопець не прийшов до тями. Що з ним таке? 

«Завжди спочатку проводьте діагностику, правильна діагностика — запорука успішного лікування» — спливли слова вчительки з якогось відео про базову допомогу. Ну діагностика, то діагностика. Що маємо? Дихання поверхневе, пульс ледь промацується. Вона акуратно підняла повіки. Зіниці розширені... ще б реакцію на світло перевірити, але або вона погано вчила теорію, або у Зака ​​звичайна непритомність. Хоча з чого це, невже він настільки вразливий? Гаразд, на думку більше нічого не спадає, а в причинах можна і потім розібратися. Не стане ж гірше, зрештою!

— Дайте води

Що весь цей час робили решта, залишилося для Діани загадкою — не до того було. Головне — води дали, причому одразу ж і цілу пляшку. Вона налила в долоню трохи й побризкала на обличчя хлопця, натиснула на спеціальну точку під носом і знову побризкала водою. Зак ледь помітно ворухнувся, а після ще кількох водних процедур таки розплющив очі, одразу заплющив та скривився. З зусиллям розплющив очі вдруге, повернув голову, щоб подивитись на Діану, легенько усміхнувся і знову скривившись заплющив очі.

— Зак, ти як?

— Та все чудово.

Від таких слів ззаду хтось нервово хихикнув, але хлопець, не звертаючи уваги, простягнув руку і потер груди в районі серця. Діана ахнула, відразу згадавши чоловіка, ніж у нього в руці, удар... то не хлопець вразливий, це все ще відлуння того бачення. Це через неї! Вона винна…

Зак, немов відчув її думки, узяв дівчину за руку, розплющив очі та усміхнувся:

— Все нормально, правда, — він трохи стиснув пальці й ледве чутно додав. — Зараз підлікуюся і звалюємося звідси!

Дівчина сумно усміхнулася, а він перемістив свою руку з грудей на лоб, зосередився і в черговий раз заплющив очі. Кілька хвилин пройшли в повній тиші, так що коли Зак спокійнісінько сів, всі витріщилися на нього з подивом, недовірою та навіть страхом, а серед дівчат пройшла хвиля ахів.

— Народ, ви чого? — щиро здивувався Зак.

— Ти… е…. — шатен навіть слів знайти не міг. — Живий?

— Так, як бачиш.

— Аааа... а що трапилося?

— Та дурня, — Зак махнув рукою, — народ, з вами було весело, але нам, мабуть, час іти.

— Тобі не можна вставати ще хвилин двадцять, — потішила його Діана знаннями з відео.

— От ще! — фиркнув хлопець і тихо додав. — Я абсолютно здоровий, інакше не будь я маг.

Здоровий, ага! Але заперечувати вона не стала. Хлопець підвівся, підійшов до гілки та оглянув її з усіх боків. Аркуш вони й справді знайшли — заклинання було вирізане на корі. Та ось тягти його з собою бажання не було.

— Я сфоткаю на згадку, не заперечуєте?

Група підлітків, що німо витріщалася на нього мов на привида, не заперечувала. Сфотографувавши, Зак зі словами «вам якраз на дрова знадобиться», підтягнув гілку до багаття списаним боком, ще раз попрощався, взяв Діану за руку та відступив до виходу з галявини. Шатен мотнув головою, моргнув і запропонував їх провести, але Зак дуже чемно відмовився.

— Ви ж загубилися, хіба ні?

— У нас є телефон та GPS у ньому, самі розберемося. Дякуємо за все, було приємно познайомитись!

Коли вони зникли, підлітки нарешті ожили й заголосили всі разом.

— Та що з ними таке? — здивувалася Діана.

— Що? Чари, звичайно, — а от Зак нітрохи не здивувався. — Правда я до того не практикував гіпноз і навіювання, а їх було багато... Ти ж бачила, що Данило сам звільнився.

— А маячню про хімію ти теж їм навіяв?

— Маячню я наплів, а навіяв що все ок і з нами можна мати справу.

— А почуваєшся ти як?

— Я маг чи де? — обурився хлопець. — Здоровішим я був лише місяць тому, коли мене дідусь від струсу лікував.

— Струсу мозку?

— Так, трохи невдалий експеримент... так, давай перевтілюємося і звалюємо швидше, поки ще щось не сталося. Вони не вирішили піти нас пошукати, наприклад.

Дівчина не заперечувала. Їй і самій від цього місця вже було моторошно.