Глава 15. Урок перевтілення

— Існує три види перевтілень, — почав свій урок Зак, зручно вмостившись на величенькій гілці, — з двома з них ти вже знайома. Перший спосіб — злитися з чимось, що більше за тебе. Ну, це простими словами. Як твоя нога злилась із деревом. Це досить просто, але на великі відстані переміщуватися незручно. Дивись

Із цими словами хлопець ніби розчинився, увібрався у гілку, на якій сидів.

Діана підійшла до дерева та уважно його оглянула. Помахала рукою над гілкою, переконуючись, що там нікого немає. Ззаду почувся смішок і дівчина миттєво відскочила на кілька кроків, розвернулася і виставила руки перед собою.

— Гарна реакція, — Зак усміхнувся, — але якась ти надто ляклива.

— А як ти там опинився?

— Перемістився. Ні. Хм… Перетік з одного дерева в інше, а звідти до третього. Адже вони всюди гілками або корінням стикаються між собою. Коріння, до речі, завжди безпрограшний варіант. Та потім ти будеш відчувати, де є точки дотику.

— Але ж ти сказав, що так пересуватися не можна.

— Ні, я сказав, що так на великі відстані рухатися незручно. І, до того ж довго. От уяви, з дерева до дерева, звідти ще далі. Це як пішки йти, їй богу. Навіть повільніше, бо ще ці точки доторку треба відчути й через них пройти. А якщо вітер дмухне і гілки розʼєднаються… Коротше, багато нюансів, які впливають на швидкість. Проте такі переміщення практично неможливо відстежити.

— А якщо гілку зламати?

— Навіщо?

Зак здивовано вигнув брову. Для магів навіть думки про навмисну шкоду живому були неприродними.

— Ну ось уяви, що ти злився з деревом, а гілку зламали.

— Ти точно відчуєш біль... І, мабуть, матимеш травму. Якщо будеш у тій гілці, звичайно.

— Це як?

— Зливаючись ти одночасно відчуваєш і дерево, і себе. Ми ж не такі величезні, — махнув рукою у бік стовбура, — ти відчуваєш, де саме перебуваєш. Якщо гілку зламають у такому місці — погано буде. А якщо ти нагорі, а ламають коріння, відбудешся одним болем. Це складно описати, але ти потім сама зрозумієш.

— Чому потім? Я зараз хочу!

— Таким способом до завтра переміщатимемося.

— Я просто спробую, а потім полетимо, як і хотіли. Ти ж казав, я вже так робила, отже, це не складно. Ось ти навіщо це почав розповідати, якщо вчити не хочеш?

— Полетимо, — скептично глянув на неї Зак, — я ж не казав, що не навчу. Просто не зараз, — глянув на незадоволену Діану, — гаразд, можемо і зараз. Давай, пробуй. Чим більший контакт, тим простіше та швидше. Уявляєш, що занурюєшся під воду, або щось подібне до цього. У всіх по-різному, але загальний зміст такий. Твоє завдання — проникнути свідомістю, за нею і тіло підтягнеться. Ясно?

Абсолютно не ясно, але це ж не завада! Діана сіла на ту ж гілку, заплющила очі й спробувала зробити те, про що говорив хлопець. Потім подумала і лягла на гілку і звісила руки по обидва боки від неї — так контакт був більшим, а ще не потрібно було хвилюватися за баланс, щоб не впасти з неї з заплющеними очима.

Якось дивно, хіба можна тонути в дереві? Адже воно тверде... Того разу її нога була немов у желе. Ось це воно! Дерево — така велика желейка з твердою скоринкою. Потрібно сильніше натиснути, тоді ця скоринка тебе пропустить... 

Втративши опору, дівчина почала падати, але желе довкола підтримало її. Тоді Діана спробувала розплющити очі. Знову дивина. За відчуттями, очі зараз розплющені, але нічого не видно! Це нормально? Хм, Зак не говорив. Але ж у дерев немає очей? А ось вона їх має. І що з ними робити? Гаразд, варто потім спитати у хлопця, а зараз — прислухатися до відчуттів. 

Все було і так, і не так, як він говорив. Вона не бачила, довкола була тільки чорнота, але відчувала дерево, кожен його листок. Ось на гілку сів птах, а ось повіяв вітер, злегка розгойдуючи крону. Це було смішно, ніби в тебе раптом виросла сотня-друга додаткових рук і пальців, вони всі ворушаться, щось відчувають. Хоча ні, свої руки та пальці Діана відчувала як завжди, могла ними поворушити. І ноги також. 

А якщо? Дівчина хотіла підстрибнути, але під ногами не було твердої поверхні, щоб відштовхнутися. Як рухатися, коли навколо суцільне желе? Це не желе, це її ствол, який тримає всі руки-гілки. Але якщо це частина її, може вона підштовхне своє тіло? Може, як виявилося. Хвилин десять Діана експериментувала, переміщувалася. Чи як він казав? Перетікала. Так, це те слово. Перетікала з гілки в гілку, з дерева в дерево. 

Цікаво, незвично, чудово! Але, мабуть, варто повертатися, Зак чекає і в них справи є. Стривайте, а повернутися як? Як стати собою? Собою? А це як? Ким слід стати? Чи що? Тьху ти, якраз саме час вибиратися. Желе, навколо неї желе з твердою скоринкою. Потрібно натиснути й скоринка сама тебе пропустить. Пропустила... і дівчина з криком полетіла вниз.