XI. ЧИ ВИННЕ ХРИСТИЯНСТВО В ЕКОЛОГІЧНІЙ КРИЗІ?

Кажуть, що сатана позбавлений дару творчості: він увесь час пропонує одні й ті самі спокуси. Але в нього є чимало активних помічників з-поміж людей. І тому в болоті людського богоборства час від часу спливають нові бульбашки, що містять раніше незнайомі запахи. В останній третині ХХ століття на ринку антихристиянських послуг з'явився новий товар: тепер християнство модно звинувачувати не за його відсталість, не за його протидію науково-технічному прогресу, а, навпаки, за те, що саме християнство, виявляється, і породило цей прогрес і всі проблеми, пов'язані з ним.

Ось цілком типовий текст, який переспівує цю тему: «християнство є позаекологічним і тому допускає суто утилітарний підхід до природи. Європа Нового часу здійснила приховані у християнстві потенції у тому розумінні, що показала раціональність існування бездушної природи» [381].

Так, християнство вважає, що світ влаштований раціонально, що його пронизують закони, дані Творчим Розумом. При цьому християнство вважає, що людина в змозі осягнути ці закони і навіть покликана до цього зусилля: «І віддав я моє серце тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у ньому» (Еккл. 1,13). Але саме знання законів світобудови, внутрішніх світових взаємозв'язків і може надати допомогу у вирішенні екологічної кризи, може заздалегідь попередити про тупики, що намічаються. Там же, де наголос робиться на емоції та «голосування серцем», криза настає набагато швидше і невідворотніше.

Так, християнство вважає, що природа не має душі. Індуси та інші язичники вважають інакше – але найстрашніші екологічні катастрофи (як вибух на хімічному заводі в Бхопалі) відбуваються саме в країнах «третього світу». Справа в тому, що для коректного поводження з промисловими технологіями треба мати склад мислення, що відповідає цій технології, тобто науковий, тобто західний склад мислення, для якого спостереження за показаннями приладів важливіше, ніж медитації про духи сусідньої річки. Без цієї співзвучності – так само, як східні техніки медитації ламають психіку європейцям, також і люди Сходу ламають техніку Заходу. Взагалі ж вірити в якусь особливу екологічність східного складу життя можна тільки ніколи там не побувавши. Невже екологічна така, наприклад, картинка - «Вирушили до Гангу подивитися свято - жінки миються і купаються, щоб вийти заміж. Але молилися і купалися всі – чоловіки, жінки, діти, серед них один прокажений. Вони не тільки самі миються, а й перуть своє брудне ганчір'я, полощуть рота, п'ють воду, справляють свої тілесні потреби - і все в одній і тій же воді, невимовно брудній» [382]?

Так, християнство виділило людину з природи, поставило її вище за інших живих і тим більше неживих істот. Чи означає це, що цим християнство перетворило людину на безвідповідального хижака? - Навпаки. Тільки те положення може осмислюватися як відповідальне, яке є вільним і владним. Відповідальним може бути тільки управитель, який поєднує певну незалежність від того, що довірено йому як його відповідальність, та владну здатність використати цю свою свободу для того, щоб впливати на подію, що відбувається у сфері її відповідальності.

Щоб людина відчула свою відповідальність за долі всього світу – вона має відчути свою відмінність від усіх інших частинок цього світу. Вовки не відповідають за долі всесвіту. Мухи та жирафи не відповідальні за шляхи еволюції екологічних систем саван. Дитина не несе відповідальності за долю всієї родини. Батько, чоловік, старший брат можуть вважатися відповідальними саме тому, що вони інші, і в цьому відношенні, відокремлені від інших, відомих, членів сім'ї.

Якщо людина лише частина природи, у принципі нічим не відрізняється від інших її частин – то на ній не може лежати відповідальність за світ. Більше того, якщо дивитися на природу очима язичника – то від людини взагалі всерйоз мало що залежить: адже за кожним природним феноменом ховаються дух та воля цього духу. Будь-який дух вищий за людину і більш значущий в ієрархії буття. Значить – спи́ток не з людини, а з духу. Якщо висохла річка – то тут не провина людини, яка вирубала ліси по її берегах, а вина русалок, які не впоралися зі своїми обов'язками, або образилися малою кількістю жертв, що присвячуються їм, або просто вирішили перебратися в інше місце плавання… В окультизмі не людина, а швидше «планетарний логос» нестиме відповідальність за Землю, а інший дух, на ім'я «егрегор», буде відповідати за долі народу та країни.

Християнство дуже жорстко пов'язує долі світу, природи та людини. Якби людина була лише частиною природи, то її доля залежала б від шляхів усього. Але в християнстві стверджується, що долі світу залежать від вибору людини: «проклята земля за тебе... терня і будяки виростить вона тобі» (Бут. 3, 17-18); «твар підкорилася метушні не добровільно, але з волі того, хто її підкорив, .. вся твар сукупно стогне і мучиться дотепер» (Римл. 8, 20-22). За гріхи первісного людства потоп прийшов на землю і змив з неї колишнє життя. Але поки що на землі є праведники – гріх Боговідступників не може до кінця покорчити обличчя творіння: «І бачив я іншого Ангела, що сходить від сходу сонця і має печатку Бога живого. І вигукнув він гучним голосом до чотирьох Ангелів, яким дано шкодити землі та морю, говорячи: Не робіть шкоди ні землі, ні морю, ні деревам, аж поки не покладемо печатки на чолах рабів Бога нашого» (Об'явл. 7, 2-3).

Християнство каже: ти інший, ніж світ, і тому на тобі більше відповідальність і за себе, і за навколишній світ. І ця відповідальність – перед Тим, Хто вищий і за тебе і за світ.

Найбільш неприємний екологічним антихристиянам рядок з початку біблійної оповіді: «І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і пануйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [ і над кожною худобою, і над усією землею,] і над кожною твариною плазуючою по землі» (Бут. 1, 28).