3. РЕЛІГІЙНА НЕТЕРПИМІСТЬ В ІНДІЇ

Не лише буддисти не вміщаються у рамки нинішнього західного міфу про них.

Реальні індуїсти також не менш разюче відрізняються від тієї зворушливої картинки, яку живописують західні «прочани на Схід». Наприклад, у 70-х роках ХХ століття індуїстські жерці захопили буддистський храмовий комплекс у Біхарі – і утримують його досі [272]. Йдеться про комплекс, споруджений на місці, де Будда досяг осяяння і поринув у нірвану… Прем'єр-міністра Раджива Ганді в 1991 році було вбито жінкою, яка за національністю належала до таміл, за вірою – до індусів, які ведуть боротьбу проти сингалів-буддистів за створення на Шрі-Ланці незалежної тамільської держави. Індуські фанатики вбили і Махатму Ганді - причому під час проведення ним релігійної церемонії (Індіра Ганді була вбита вже сикхами: вони мстилися за свій розстріляний з танків храм; але після вбивства самі гинули тисячами від рук індуських погромників) [273].

«В Індії релігійна ворожнеча існує вже давно, але раніше найбільш гострими були взаємини мусульман та індуїстів. За останні десять років у штаті Джамму і Кашмір, на який однаково претендують і Індія, і Пакистан, загинуло понад 60 000 людей. Наприклад, з 21 липня цього (2001) року у цих штатах ісламськими бойовиками було застрелено близько 43 індусів. Лише 4 серпня бойовики викрали 22 мешканців села Шрунтідхар, відвели їх у джунглі та розстріляли там з автоматичної зброї. При цьому не варто забувати, що і християни з мусульманами не завжди знаходять спільну мову. В Індії вони не союзники. Незважаючи на акти насильства щодо своїх священнослужителів, Конференція католицьких єпископів Індії 15 серпня цього року засудила продовження вбивства послідовників індуїзму в Кашмірі, які здійснюють ісламські екстремісти. Єпископи висловили тривогу і стурбованість з приводу ситуації, що склалася в штаті Кашмір, і закликала владу країни покласти край загибелі ні в чому не винних людей. Мусульмани, у свою чергу, бачать у християнських проповідниках конкурентів, які прагнуть обмежити вплив ісламу в Індії» [274]. «У 1984 році у відповідь на вбивство прем'єр-міністра Індії Індіри Ганді індуси розправилися над п'ятьма тисячами сикхів протягом трьох днів. Багатьох із них не просто вбивали, а спалювали живцем. Хлопчиків кастрували» [275].

«Принаймні 9 мусульман було по-звірячому вбито минулої доби внаслідок насильства на ґрунті релігійної нетерпимості в індійському штаті Гуджарат. До числа загиблих, повідомляє сьогодні центральне телебачення з Ахмедабада, найбільшого міста штату, входять п'ять жінок і дітей, живцем спалених релігійними фанатиками, передає ІТАР-ТАРС. Трагедія сталася у селі Амбаса у районі Вірамгам. Невідомі замкнули та підпалили кілька будинків мусульман. У селищі Умретх свавільний натовп облив гасом і підпалив юнака. Він помер у лікарні від опіків. У місті Сурат кілька десятків бунтівників закидали камінням поліцейську дільницю. Правоохоронці були змушені вдатися до попереджувальних пострілів у повітря. Запеклі міжобщинні зіткнення у штаті продовжуються з кінця лютого. Початок їм поклав напад натовпу мусульман на потяг із паломниками-індуїстами, внаслідок якого загинули 58 людей. Усього за минулі дні, згідно з даними влади, у Гуджараті жертвами насильства стали 816 людей. В Ахмедабаді загинуло 324 його мешканця. Опозиція в особі Індійського центристського національного конгресу і лівого Народного фронту вимагає від центрального уряду негайно відправити у відставку головного міністра уряду штату Нарендру Моді. Сьогодні прем'єр-міністр Атал Біхарі Ваджпаї вирушив у поїздку Гуджаратом, під час якої, як повідомила його канцелярія, він ознайомиться з ситуацією на місцях, зустрінеться з населенням і представниками адміністрації» [276].

У 1998 році в Індії сталося 626 міжрелігійних зіткнень, в ході яких 207 людей було вбито і 2065 поранено…[277]. Лідер однієї з правлячих партій Індії (партія зветься Шев сіна – Армія Шиваджі; її лідер Бал Тхакре) заявив у 1996 році: «Хто такі мусульмани? Якщо Шів сіна прийде до влади, кожен буде зобов'язаний пройти обряд дикша (ініціації) в індуську релігію» [278].

Що ж до становища в Індії християн – то й воно не відрізняється стабільною захищеністю. Не в давні «дикі» часи, а в нашому столітті «віротерпимі» індуїсти вбивали християнських місіонерів.

Саду Сундар-Сінг, «апостол Індії» у 20-х роках свідчить про це так: «Місіонер Картар Сінг, мій близький друг, був замучений язичниками. Я поїхав на те місце, на гору, де його катували і де він помер. Він був зашитий у сиру шкіру буйвола, яка, висихаючи на сонці, стискалася і душила його. Індус, що розповідав мені про це, бачив, як ця людина, вмираючи в тортурах, так дякувала Христу за перевагу постраждати за Нього, що багато хто був уражений і увірував. Інший мій товариш був схоплений язичниками, які сказали йому: «Якщо ти не зречешся Христа, ми кинемо тебе в прірву». Страх охопив його, але він поклався на Христа. Коли індуси зрозуміли, що він не зречеться, вони штовхнули його в прірву. Це було диво – він не розбився на смерть. Що було потім, він розповідав мені сам: «Коли я зміг підняти голову, то побачив себе в крові та зовсім без сил. Я подумав: Ось я один і немає нікого, хто міг би допомогти мені. І раптом чую голос: Ні, ти не один. Я озирнувся, бачу підходить людина, допомагає мені присунутися до скелі і спертися на неї. Я попросив пити. Незнайомець пішов до струмка і двічі приніс мені води в пригорщі. Третього разу, коли я пив з його рук, я помітив, що руки його пробиті. Тут я зрозумів, що то Христос. Через годину я вже міг встати і піти до того ж села, щоб свідчити про те, що зробив зі мною Бог». Коли він мені це розповів, я мимоволі засумнівався. Через деякий час я поїхав до того села, і місцеві жителі, не християни, підтвердили це, розповівши, як вони були вражені, побачивши місіонера знову серед них. Зі мною теж відбулося таке диво. В одному індуському селі мені сказали, що якщо я прийду ще раз говорити про Христа, мене вб'ють. Вони мене не вбили, але роздягнувши догола, туго прив'язали ланцюгами до дерева і закривши ланцюги на замок, залишили одного. Спочатку я дуже страждав від холоду, потім почав палко молитися. Раптом стало так легко – я відчув присутність Христа. Радість охопила мою душу - я зрозумів, що означає «небо на землі». Холод більше мене не мучив, я заснув і прокинувся від шуму - з дерева впав дозрілий плід. Я здригнувся і відчув, що ланцюги спадають. Поруч на землі лежав зрілий плід, яким я освіжив горло. Вранці я пішов до того ж села. Можете уявити їх подив. Вони почали розпитувати, хто відчинив замок. Єдиний ключ від замку був у руках лами. Мені ж було ясно, Хто визволив мене від смерті» [279].