6. ХТО МОЖЕ НЕ ЙТИ НА ВІЙНУ?

Будь-яка людина, яка розкривала історичні книги Старого Заповіту, знає, скільки там крові, скільки благословень на вбивства і пограбування язичницьких міст: «а в цих містах не залишай у живих жодної душі, щоб вони не навчили вас робити такі ж гидоти, які вони робили для богів своїх, і щоб ви не грішили перед Господом, вашим Богом» (Втор. 20, 16, 18).

Жорстокість старозавітного світу настільки вражала, що пізніше люди «гуманістичного» складу поцікавилися: стривайте, а чи справді Бог Мойсея – це Благий Бог Творець? Чи це Творець Життя? Чи це якийсь дух смерті, що сіє смерть навколо себе і навколо свого Ізраїлю?

Вже першим християнським апологетам (у т. ч. Клименту Олександрійському та Орігену) довелося виступити із захистом священних книг Ізраїлю. Для гностиків і язичників під ім'ям Єгови до людей звертався якийсь жорстокий і нерозумний «бог», носій зла. Християни ж просили тих, хто хотів ототожнити Бога і сатану: вслухайтеся у Біблію. Подивіться хоча б на ці заповіді біблійного Бога: «Коли жатимеш на твоєму полі, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається приходькові, жебраку, сироті та вдові. Коли оббиватимеш маслину твою, то не переглядай за собою гілок; нехай залишається прибульцеві, сироті та вдові. Коли зніматимеш плоди в винограднику твоїм, не збирай без залишків за собою; нехай залишається приходькові, сироті та вдові» (Втор. 24,19-21). «Не ображай наймита, бідного та жебрака, з братів твоїх чи з прибульців твоїх, що в землі твоїй, у оселях твоїх. Того ж дня віддай плату його, щоб сонце не зайшло до того, бо він бідний, і чекає на неї душа його; щоб він не кликав на тебе до Господа, і не було на тобі гріха» (Втор. 24,14-15). «Коли ж приступаєте до бою, наглядачі нехай оголосять народові, кажучи: «Хто збудував новий дім і не оновив його, той нехай іде і повернеться до свого дому, щоб не помер на битві, і інший не оновив його; і хто насадив виноградник і не користувався ним, той нехай іде й повернеться до свого дому, щоб не помер на битві, а інший не скористався ним; і хто побрався з жінкою і не взяв її, той нехай іде і повернеться до дому свого, щоб не помер на битві, а інший не взяв її». І ще оголосять наглядачі народові, і скажуть: «хто боязкий і недужий, той нехай іде й повернеться до дому свого, щоб він не зробив боязкими серця братів його, як його серце» (Втор. 20,2-8).

Хіба можуть такі накази виходити з вуст духу нерозумного та злобного? Але чому ж тоді Той, хто велить дбати про жебраків і прибульців, наказує бити цілі міста?