5. ПРАЦЯ ПЕДАГОГА

А щоб хвороб зростання у нього було менше – йому дається суворий наставник. Апостол Павло каже, що єврейський старозавітний закон – це «дітовод до Христа» (Гал.3,24). Це дивне слово, що є далеко не в кожному словнику, стає зрозумілішим, якщо згадати його грецьку основу. У грецькому тексті апостола Павла стоїть слово paedagwgoV. Але було б помилково перекласти його сучасним «педагог». Якщо сучасною мовою педагог означає вчитель, то у античному світі це було зовсім не так. Педагогом називався раб, служіння якого полягало в тому, щоб відвести хлопчика від дому до гімназії, стежачи при цьому, щоб той не пустував, не витрачав сили і увагу марно. Педагог дивився за тим, щоб дитина дійшла до класу в такому стані, щоб змогла слухати і чути розповідь вчителя. А сам педагог – не вчитель. Він – поводир, саме наглядач, що стежить за хлоп’ям і замовкає, коли в класну кімнату нарешті входить пан учитель.

Так ось, єврейський закон – не стільки вчить, скільки застерігає. Не випадково серед 613 заповідей П'ятикнижжя (Тори) 365 заборон та 248 повелінь. Число негативних наказів, застережень набагато більше, ніж число позитивних заповідей, приписів. Вчитель прийде згодом. Вчитель вже знає з гіркого досвіду, що яскрава мішура чаклунства та магізму відволікає дітей, спокушає їх і не дозволяє їм зібрати свою увагу і зосередитись на тому, що говориться Учителем. Знає Вчитель і про те, що діти довірливіше слухають розповіді дітей. Тому Він бере одну дитину на виховання. Бере підкидька, найду (Єз. 16,4-6).

Ізраїль, колись створений Богом через Авраама, опинившись потім у єгипетському рабстві, забув себе, забув і про своє призначення, і про Бога. Але Бог знову знаходить його. І через Мойсея пояснює, що робить це вже не вперше. Вперше Бог вийшов на пошуки людини ще тоді, коли людина була тільки одна, і звали її – Адам (Бут. 3,9).

Але – педагогом бути небезпечно. Адже бажання вихованця та завдання, поставлені перед педагогом, можуть розходитися. Отже, педагог змушений бути суворим: «ми ув'язнені були під вартою закону до того часу, як належало відкритися вірі ... після настання віри ми не під керівництвом дітоводителя» (Гал. 3, 23-25). «Педагоги, за свідченням одного сучасника, - дбали про все, що стосується життєвих потреб вихованця, але вони дбали і про справу ще більш важливу - про цнотливість; педагоги, сторожі та охоронці, стіна квітучого віку, вони охороняли вихованців від злих спокусників, як гавкаючі собаки від вовків». Педагоги стежили за приготуванням уроків учнями з вечора і на світанку піднімали їх з ліжка. Викладене вчителем повторювалося за допомоги педагога, причому він, заохочуючи учня, «кричав на нього, показуючи різку, і свистав ременем і через цю роботу приводив на згадку забуте учнем» [192].

Але діти підростають, наповнюються силами та починають бунтувати проти тих, перед ким упокорювалися ще вчора. «Посада педагога була пов'язана з неприємностями. Іноді учні найлютіші жарти проробляли над бідним педагогом. Якщо педагог збуджував ненависть у своїх молодих вихованцях, горе йому. Траплялося, що зухвалі пустуни садили бідного педагога на килим, який зазвичай постилався на підлозі, підкидали килим з сидячим на ньому догори, якнайвище, самі ж відскакували, так що педагог падав додолу; іноді він боляче забивався, причому саме життя його наражалося на небезпеку. Але педагоги мали прощати учням, оскільки вони були рабського стану...» [193].

Так і стосунки Бога із Ізраїлем складалися непросто. Саме слово Ізраїль може бути перекладено двояко: «той, що бачить Бога» і «що бореться з Богом». Боговидець і – Богоборець [194]. «Я згадую про дружність твоєї юності, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною в пустелю... Яку неправду знайшли в Мені батьки ваші, що відійшли від Мене і пішли за суєтою, і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із єгипетської землі?» Я ввів вас у землю плодоносну, а ви ввійшли та опоганили землю Мою. Пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім'я Ваала і ходили слідом за тими, що не допомагають… чи змінив якийсь народ богів своїх, хоча вони й не боги? Мій народ проміняв свою славу на те, що не допомагає… два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, покинули, і вирубали собі розбиті водойми, які не можуть тримати води… здавна Я розтрощив ярмо твоє, розірвав узи твої, і ти говорив: «не служитиму ідолам», а тим часом на кожному високому пагорбі і під будь-яким гіллястим деревом ти чинив розпусту. Я насадив тебе як благородну лозу… як же ти перетворилася у Мене на дике відгалуження чужої лози…ти сказав: «…люблю чужих і ходитиму в їхній слід»… з багатьма коханцями блудодіяла, - та  повернися до Мене…поверніться, діти-відступники…поверніться, бунтівні діти: Я зцілю вашу непокору» (Єр. 2,2, 5-8,11,13,20-21, 25; 3, 1, 14, 22).

Та школа, де виховувався Ізраїль, незвичайна. У ній педагог суворий не лише стосовно свого безпосереднього вихованця. Ще більш він суворий, аж до жорстокості, по відношенню до тих його «старших товаришів», які закликають його взяти участь у їхніх ігрищах