2. УРОКИ ТЕРПІННЯ У СТАРОМУ ЗАПОВІТІ

І ще один важливий урок зустрічає нас на перших сторінках біблійної історії. Біблійне оповідання про створення світу в шість днів характеризує насамперед Бога Біблії, і характеризує Його дуже важливою рисою: виявляється, це Бог терпіння. Бог вміє терпіти недосконалість світу. Те, що земля першого дня виявляється «пустою та порожньою», Бог не використовує як привід для знищення ніби невдалого першого творчого акту. Шумерський бог Апсу хотів знищити свої перші породження. За Гесіодом також «діти, народжені Геєю-Землею і Небом-Ураном, були жахливі і стали батькові своєму ненависні з першого погляду» (Теогонія, 155). Але хоча Бог Біблії не творить світ в одну мить відразу досконалим і сповненим вдячних створінь, Він милується і таким, недосконалим світом: «І побачив Бог, що це добре» (Бут. 1,12). Він розгортає свій задум у часі. І благословляє навіть проміжні дні, тобто стани Всесвіту.

І потім після першої помилки людей Бог терпіння не відвернувся від них. Він став далі (люди відставили Його якнайдалі від свого приватного життя) – але не відвернувся, не «розчарувався». Одного разу, в міру накопичення людських мерзот, і біблійному письменнику видається, що чаша терпіння Бога виявилася переповненою, і він записує: «і покаявся Господь, що створив людину на землі» (Бут. 6,6). Але все ж таки Бог вірний Своїм невірним дітям: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Ісая 49:15).

Біблія – це одкровення Божого терпіння. Св. Іоанн Златоуст звертає увагу на те, що Бог, такий швидкий у творенні, Бог, що створив увесь світ всього за шість днів, говорить воїнам Ізраїлю: «Сім днів обходьте Єрихон». Як - вигукує Златоуст – «Ти твориш світ у шість днів, і одне місто руйнуєш у сім днів?» [174].

Ще у Златоуста є порівняння Бога із хліборобом. «Що скаже незнаюча людина, побачивши хлібороба, що кидає зерна на землю? Він кидає готові речі, насилу зібрані, та ще й молиться, щоб пішов дощ і все це швидше згнило!» [175] . Коли сіяч роздасть зерна - він може лише терпляче чекати на врожай. Христос забороняє Апостолам передчасно проводити жнива. Навіть єресі не можна випалювати серпом.

Праця хлібороба вчить терпінню. Чи не отримували ми іноді дітьми насіння, щоб їх посіяти? Чи не бігали ми потім через кожну годину подивитися, чи не з'явилися з землі паростки? Чи не траплялося нам тиснути або навіть розкривати руками бутон, щоб він швидше розцвів і чи не бували ми дуже засмучені, коли він потім в'янув, зіпсований нами. Ми не знали, як треба поводитися з живим. У нас не було терпіння. Те, що Бог хотів створити життя на землі - це одкровення Його терпіння» (Гвардіні) [176].