III. ЧИ ЗАСТАРІВ НОВИЙ ЗАПОВІТ? 1. У ГОСТЯХ У «ХРИСТА»-ВІСАРІОНА

Людина я у певному сенсі унікальна. Особисто про мене написано у Євангелії. Там цілий розділ присвячений бесіді Христа зі мною. Так було приємно читати: «І сказав Син Людський кандидату богослов'я...». Євангеліє це, щоправда, було не від Матвія і не від Івана. Воно називалося «Останній Заповіт. Оповідання від Вадима» (ч. 5, гл. 17).

Христом же називав себе Сергій Тороп, який колись служив дільничним міліціонером у Мінусинську, а після перебування у психіатричній лікарні відчув себе «Спасителем», господом Другого Пришестя, творцем Третього Заповіту. Ім'я він собі взяв нове – Віссаріон.

Наша розмова тривала чотири години. Насамперед мене цікавило питання - що саме нового звіщає Віссаріон, чим він вважає за необхідне доповнити Новий Заповіт. З цим питанням я звертався до нього кілька разів. Його перші відповіді мене не влаштовували. Все те, що здавалося новим колишньому міліціонеру, не було новим для мене як для людини, яка почала збирати бібліотеку з історії релігії ще в ті роки, коли новий «Спаситель» ще ніс патрульно-постову службу… Проповідь любові та примирення?  Це вже було у пророків та в Євангелії. Ворожість богів Старого та Нового Заповітів?  Це вже було у гностиків. Ідея карми?  Це було у релігіях Індії. Перетворення? - І ця ідея не настільки нова, щоб заради неї варто знову Христу приходити на землю. Що ж саме такого насущного, настільки нового настав час сповістити людям, що для цього знадобилося влаштовувати «Друге Пришестя Христа»?

Зрештою Віссаріон так сформулював «наукову новизну» своєї проповіді: «Релігії Сходу вчили, що перевтілень безліч. Християни взагалі заперечують перетворення. Я ж сповіщаю, що неправі і ті, й інші. Перевтілення є - але їх лише сім. Кожній душі дається лише сім спроб». Справді, традиційне християнство вважає, що людина знаходить ту чи іншу вічність за підсумками одного свого життя (Людині належить одного разу померти, а потім Суд – Євр. 9, 27). Східні релігії говорять про мільйони перевтілень. Традиційний християнський варіант надто вимогливий та відповідальний. Східний – надто стомливий. А ось сім спроб – це якраз… Для успіху на ринку – цілком достатньо. А для претензій на небачену новизну - обмаль...

І, звичайно, його не надто цікавило питання про те, чи можна ось так просто, механічно, притулити ідею карми та перевтілення до Біблії. Бо саме знаннями Біблії, як виявилося, новий Месія не володів.

Про те, що було в ході нашої бесіди далі, вважаю корисним повідомити, бо дуже це вже було типово. Ті люди, що переконані у своїй здатності «оновити» і «доповнити» християнство, як правило, дуже погано знають і християнство, і саме Писання.

Так ось наша розмова з Віссаріоном природно звернулася до біблійних текстів. І тут виявилося, що переді мною співрозмовник, розмову з яким не можна будувати так само, як і бесіди з протестантами. Я наводжу йому будь-який біблійний текст, несумісний з його поглядами, а він мені у відповідь: «Ну, ти ж розумієш, що Євангелії написані про мене. Але саме цього я не говорив. Це Апостоли мене неправильно зрозуміли. Я зовсім інше мав на увазі». Наводиш ще якесь біблійне місце, і у відповідь чуєш запитання: «А ти маєш гріхи?». На таке запитання я, звісно, міг відповісти лише одне: «От цього в мене більше, ніж хотілося б». Задоволений моїм зізнанням лжемесія пояснює: «Ну от. А грішна людина не може чисто розуміти слово Боже. У мене немає гріхів. І тому лише я можу правильно розуміти сенс Біблії».

І так я опинився в ситуації, більш ніж звичайній для священика. Це звичайна, цілком звичайна складова роботи священика: пояснювати людині, що в неї все-таки є гріхи. Приходить людина на сповідь, не розуміючи її сенсу, не вміючи каятися і заявляє: «А я не маю гріхів. Якщо когось і вбивав – то лише за діло». Або тікає від праці покаяння іншим шляхом: квапливим зізнанням у всіх гріхах відразу («У всьому грішна, батюшка» [137]). Або замість своїх гріхів на сповіді починає розповідати про гріхи інших людей («Я, батюшка, днями згрішила, лайливе слово сказала. Але вона сама винна. Вона ...» - і на півгодини розповідь про дійсні і уявні гріхи сусідки).

Що ж, ось і переді мною виявився чоловік глибоко віруючий у власну непогрішність. І мені треба було показати йому, що в нього недостатньо підстав для того, щоб вважати себе найдосконалішою людиною і тим більше «Єдинородним Божим Сином». Звісно, його особисті грішки мене не цікавили. Але річ у тому, що мовою православного богослов'я гріх це не лише порушення заповіді, це ще й хвороба. Гріх – це неповнота, неповноцінність. І ось цю неповноту життя та думки Віссаріона треба було зробити очевидною. Найпростіший і необразливий шлях до цього – це з'ясувати межі його знань.

Спочатку я заговорив з ним про буддизм. Рух Віссаріона називає себе «Общиною Єдиної віри». Він стверджує, що знайшов шлях до об'єднання всіх релігій, насамперед – буддизму та християнства. Однак незабаром з'ясувалося, що про буддизм він не має жодних уявлень. І це було настільки очевидним, що навіть моєму співрозмовнику стало зрозумілим, що йому не слід виставляти себе знавцем буддизму. Після того, як він зізнався у власному незнанні буддизму, я запитав його: «Як Ви збираєтеся об'єднувати те, чого не знаєте? І як Ви можете вважати себе «Месією», «Словом Божим», «Логосом», «Розумом Божим», якщо Ви не знаєте того, що відомо будь-якій освіченій людині?». Його відповідь була дуже винахідлива: «Але ж буддизм - це брехня. Месія має знати істину, але він не повинен знати брехню та гріх». - «Отже, Ви, поєднуючи буддизм і християнство, поєднуєте брехню з істиною?» - «Ні. Про єдність я говорю тільки для залучення більшої кількості людей. Насправді, істина тільки в християнстві, тільки в Біблії і в мені».

Тоді я перевів розмову на такі предмети, незнання яких не можна назвати похвальним. Виявилося, що ні давньогрецької, ні давньоєврейської, ні латини, ні сучасних європейських мов лжемесія не знає. Для людини в цьому немає жодного злочину [138]. Але той, хто видає себе за Христа - як же він не потрудився вивчити рідну мову істинного Спасителя? Невже давньоєврейська чи давньогрецька мови - це теж гріх, дотик якого опоганює Месію? Невже Бог не знає людських мов і не розуміє наших різномовних молитов? Тут у відповідь уже було мовчання.