2. РОБОТА ШАМАНА

Почнемо наше опитування з релігії, яку прийнято вважати найбільш архаїчною: з шаманізму. Чи можна сказати, що з погляду шаманізму Бог є любов? - Ні.

Справа в тому, що в шаманізмі немає взагалі уявлення про Бога. Є духи: духи тайги, духи тундри, духи звірів, духи предків... Шаман «працює» з цими духами, пов'язує їхню волю (або впливає на неї) своїми магічними заклинаннями. Піднімаючись чи спускаючись по «світовому дереву», шаман отримує доступ у світ духів. Якщо магічні знання шамана повні і сильні, він підпорядковує зустрінутого духу своїм заклинанням, а його енергію звертає на служіння тій меті, заради якої шаман і здійснював свою містичну подорож.

Як це характерно для світу магії та чаклунства, не прихильність серця і не взаємна любов важлива для успішного «контактування», але правильне відтворення заклинань та ритуалів. Тут не стоїть питання про те, чи любить шаман духа, чи любить дух шамана.

Магічні техніки діють власними силами. Той світ духів, з яким спілкуються шамани (як старі, так і новітні – «екстрасенси») готовий відгукнутися на будь-який поклик, на будь-який жест уваги — аби людина увійшла з нею в контакт. К. Леві-Стросс наводить приклад тубільця з племені квакіютль (район Ванкувера в Канаді), який вирішив дізнатися про секрети шаманського мистецтва. Він погодився пройти всі ініціації, і шамани поділилися з ним своєю майстерністю. Найгірші підозри підтвердилися – у центрі шаманської практики стояла симуляція. Наприклад, скептика навчили «користуватися пучком пушинок, які шаман ховає у кут рота; у потрібний момент він, надкусивши язик, або викликавши кровотечу з ясен, випльовує закривавлену грудочку і урочисто підносить його хворому як хвороботворне тіло, витягнуте під час висмоктування та інших маніпуляцій, учинених шаманом». Однак незабаром скептика самого змусили практикувати ці ритуали — і яке ж було його здивування, коли при всій своїй невірі в ці обряди, він сам став джерелом цілого ряду зцілень [87].

У ряді випадків результат контакту визначається просто боротьбою воль, зіткненням сил шамана та духів. Коли нівхи просять шамана допомогти хворому, а той з якоїсь причини відмовляється, то прохачі силою беруть його бубон і колотушку, йдуть до будинку хворого і починають шаманити самі. Духи, почувши знайомий заклик, збираються, і шаману нічого не залишається, як погоджуватися камлати, щоб уникнути неприємних пояснень з даремно викликаними духами [88]. Причиною хвороби завжди є духи. Питання тільки в тому, хто саме з них і з якої вони сфери (справа в тому, що за уявленнями шаманів шкодити можуть однаково і духи зі світу надземного, і духи підземелля) [89]. На початку камлання шаман скликає своїх духів-помічників, щоб потім разом справитися з тим духом, що викликав хворобу пацієнта. Спочатку «шаман виходив надвір, щоб впустити у себе свого головного духу-помічника. Повертався він зовсім іншою людиною: гарчав, косився на людей, брикався, поки помічники одягали на нього плащ із ременями та шапку. За поясненням присутніх, відбувалося це тому, що шаман, що камлав того вечора, був ще початківцем; з роками ж шамани «опановують» своїми духами і б'ються менше». З цими гарчучими, сердитими і примхливими духами і живе шаман, то підкоряючись їхній волі, то підкоряючи їх собі. Але про Бога тут не згадують. Про Бога як про Єдине Джерело всього буття шаманізм не знає. Тому формула «Бог є Любов» для шаманізму виявляється безпредметною.