І. ЩО ХРИСТИЯНСТВО ПРИНЕСЛО У СВІТ

Для багатьох двохтисячний рік — це привід заговорити про застарілість християнства. Мовляв, час християнства минув.

Отже, треба замислитися над тим, що саме християнство принесло людям. Як пояснити людям світського складу, що дари, принесені християнством, не застаріли?

І оскільки йдеться про діалог з людьми світськими, це означає, що спочатку розмова піде про те, що важливо у їхній системі цінностей, але менш важливо у нашій, християнській. Для світських людей важлива культура, тобто те, що для християн є чимось вторинним та службовим. Культура вторинна по відношенню до власне духовного подвигу… І все ж таки зараз мова піде про зміни в культурі.

Але перш за початок цієї розмови я змушений зробити попередження. Християнство розкриває свою новизну через зіставлення з тим світом, який воно прийшло оновити. Не можна сказати, щоби весь світ погодився на це оновлення. Тому язичницький світ не залишився у минулому: і сьогодні він протиставляє себе християнству. Хорошим тоном, наприклад, вважається висміювати «безглуздість біблійних міфів». Що робили в подібній ситуації давньохристиянські апологети? — Вони поєднували захист Святого Письма та роз'яснення християнської віри з оголенням нісенітниць, протиріч та аморальності у міфах самих язичників.

Сьогоднішні неоязичники зводять язичництво просто до «близькості до природи» та абстрактного «космізму». Що ж, тим більше необхідно показати їм, що таке реальне, історичне язичництво. Не те, що вони реконструюють за своїм смаком, користуючись двома-трьома брошурками, а те, що існувало насправді, яке передувало християнству і чинило опір Церкві.

Якщо ж ставити завдання ознайомлення з реальним, неприкрашеним язичництвом, то треба бути готовим до того, що деякі, м'яко кажучи, малопривабливі речі вилізуть назовні з язичницьких комор. Деякі цитати з язичницької літератури та зразки язичницької міфології, які зустрінуться читачеві в цьому розділі, можуть здатися досить непристойними. Перепрошую за це у православного читача, але наші світські сучасники часом настільки ретельно забивають собі і голову, і ніс, що їм буває дуже важко пояснити, що ось ця штука видає сморід, а не аромат. І доки не підведеш їх до відповідної купи впритул і чоботом не розворушиш те, що лежить, вони будуть твердити свою мантру про «загальнолюдські цінності» та «однакову духовність усіх релігій»[1]-.

Втім, православному читачеві буде корисно супроводжувати цю нашу екскурсію, щоб усвідомити глибину відмінностей між християнством і язичництвом. Бо ти не матимеш вірного уявлення про свій дім, доки одного разу не вийдеш із нього і не подивишся на нього ззовні.

То що ж християнство внесло в людський дім, а що спробувало вимести з нього?

Найважливіші підвалини будь-якої культури - це сума уявлень людини про себе саму, про витоки і цілі свого буття у світі, про навколишній світ і його відносини з Богом. Ось саме в цьому базовому досвіді самопізнання християнство і справило найбільш значні зрушення.