3

Перше що я відчула був ляпас, знову.

• - Припиніть вже мене бити,  кільки можна?
• Над мною схилився Ділан, в його очах я бачила полегшення.
• - А ви з братом більш схожі ніж думаєте.
• - Ти про що?
• - Ляпаси роздаєте однаково кажу.
• - Що? Ліран тебе бʼє?- здивувався дракон.
• - Ага, так, я такий, трохи чого і кулаками махаю,- прохрипів поряд Ліран.
• - Як Розі?
• - З нею все добре, їй вже нічого не загрожує,- донісся до мене голос місфа Отто.
• - Дякую Мілана, ти повернула мені доньку,- додала Матільда, так чоловік їй пробачив, він дійсно любив її навіть без зілля, я досі не розумію як можна було пробачити те все, але Отто сказав хай долю мачухи вирішить Розалія, а допоки вони жили разом.
• - Чому вона не відкриває очі?
• - Вона спить Міла, вам з Ліраном теж буде не зайвим відпочинок.- проговорив Ділан допомагаючи мені піднятись з крісла.
• - Залиштесь у нас, ми підготували вам кімнату,- запропонував Отто.
• Ділан стомлено поглянув на мене і я кивнула, нам дійсно варто відпочити.
• Нас відвели в простору кімнату з великим ліжком і купальнею за міжкімнатними дверима. Спочатку ми вирішили змити з себе усі переживання, ми лежали в теплій воді обійнявшись, слухали спів пташок що долинав з саду крізь відчинені вікна, у мене на душі було так спокійно, нарешті все добре, немає ніяких проблем, ніяких ворогів, розслідувань, а тепер ще й з подругою все добре, життя прекрасне, мене змусило повернутися до реальності сонне дихання дракон, пора в ліжко, бо на хвилі цієї ейфорії ще потопимось.
• - Ліран, треба виходити, спати у воді не найкраще рішення, - я легенько погладила його по щоці.
• - Ти такий приємний сон щойно зруйнувала, посміхаючись прохрипів дракон, доведеться тепер реалізовувати його в реальності.
• І звідки в нього тільки сили беруться, але він таки реалізував свій сон і я теж визнала це дуже приємним, а після я провалилась в сон, нарешті без сновидінь, просто відпочинок.
• Прокинулись ми на наступний ранок, я відчувала таку легкість по всьому тілу, солодко потягнулась у ліжку і посміхнулась своєму дракону.
• - Я так скучив за цим.- ніжно прошепотів Ліран.
• - Ти про що?
• - Я про цю усмішку, про блиск в очах, знаєш, інколи мені здавалось що я от-от втрачу тебе. 
• - Мені шкода що так сталось.
• - Головне що зараз все добре, іди до мене,- коханий притис мене до себе і мені стало так добре.
• В нашу кімнату постукали.
• - Може щось сталось?- спитала Лірана і ми швидко одягли халати.
• - Мілана! Ліран! Скільки можна спати?- з-за дверей ми почули голос Розі, я миттю підбігла і відкривши двері повисла на шиї подруги.
• - Я так рада що з тобою все добре. Пробач мене за все.
• - Міла, ти не винна.
• - Але у моїх снах ти питала…
• - Так, питала чому ти не борешся? Але потім зрозуміла, тобі було дуже не легко.
• - Як ти?
• Тим часом Ліран вийшов з ванни повністю вдягнений.
• - Розі я дуже радий тебе бачити, місфи я перевірю як там сніданок, тим самим дам вам кілька хвилин пощебетати наодинці,- з посмішкою промовив Ліран короткий доторк губ і дракон пішов.
• Розі як ти зараз?
• - Погано, я пам’ятаю абсолютно все, відчуваю себе огидною, Деміан пояснив що все що сталось не моя вина, але мені важко дається це розуміння. В моїх спогадах все було з моєї згоди, але …. Я заплуталась.
• - Розалія, те що ти відчуваєш це нормально, ти розгублена, але ми допоможемо тобі.
• - А найжахливіше що мені подобається інший, а я перед ним пускала слину на Роланда, ще й віддала йому свою першу ніч, а ще я дуже хочу повернутися в академію, але після усього що я наробила це неможливо.
• - Стоп, почекай, давай з початку тобі хтось подобається?
• - Нууу,- Розі зашарілася,- той демон, Деміан, я коли поряд з ним знаходжусь, то аж коліна тремтять і дихати стає важко і серце вистрибує.
• - Серйозно?- оце вдале співпадіння.
• -  Так, але після всього не дуже що він мною зацікавиться.
• - По-перше, не роби висновки за інших, просто придивись до нього, а з приводу навчання, ти забула, що Ліран ректор, я одразу його попросила дати тобі невеличку перерву.
•