ЧОРНИЙ РИФ 1 розділ

Розділ l.  Ті кого не повинно було бути 

Про них ходили чутки 

Четверо металхедів, які ніколи не розповідали, звідки вони пришли. Чорний одяг, важкі черевики, металеві ланцюги й музика, від якої в сусідніх будинках тремтіли шибки.

Вони з'являлися тільки після заходу сонця.

А потім зникали.

Ніхто не знав, де вони жили. Ніхто не знав, чого їхній гурт ніколи не виступав вдень

Але всі знали одне:

«Якщо вночі ти почуєш їхню музику- не йди за звуком»

Одного вечора п'ятеро друзів вирішили перевірити, чи правда це.

Вони знайшли старий клуб на околиці міста. Двері були відчинені.

Всередині-порожня сцена.

Чорні підсилювачі.

Пил.

І на стіні напис:

«Ви прийшли на концерт. Але музикантами сьогодні будете ви».

У темряві клацнув підсилювач.

Перша струна сама заграла.

Потім друга.

Потім третя.

Хтось або щось почало грати мелодію, якої ніхто з них ніколи не чув.

На сцені повільно засвітився мікрофон.

Із нього пролунав голос:

-Нарешті ви прийшли.

Усі завмерли.

Бо голос був знайомим.

Це був голос одного з них.

Але він стояв поруч.

І мовчав.

Його обличчя зблідло.

-Це не я,- прошепотів він.

У ту ж мить мікрофон знову ожив.

- Ви справді думаєте, що прийшли сюди випадково?

Ніхто не відповів.

Двері клубу з гуртком зачинилися.

Світло над сценою спалахнуло- і на ній раптом стояли чотири чорні силуети.

Ті самі металхеди.

Тільки тепер їхні обличчя були приховані під довгим чорним волоссям.

Один із них повільно підняв голову.

І прошепотів:

- Ми чекали на вас.

- Ми чекали на вас задовго до того, як ви дізналися про наше існування.