Пролог

— Якщо я ще раз почую слово "синуси", то офіційно покину школу! — драматично заявила Ліана, з силою кинувши зошит на парту.

— О, а я тоді покину школу разом з тобою! — підтримала її Ангеліна Біла, відома як Сорока. — Але давай хоча б знайдемо якусь гідну роботу… Наприклад, ти станеш професійною дегустаторкою морозива, а я відкрию агентство зі створення геніальних відмазок для прогулу уроків!

— Ні, краще підемо працювати в цирк, — раптом осяяло Ангеліну. Вона зловісно посміхнулася і зробила паузу, щоб підігріти інтригу.

— Цирк? — перепитала Ліана з підозрою.

— Так! Я буду акробаткою, а ти їстимеш пончики й показуватимеш, як вдавитись так, щоб люди лякались!

— Дякую за віру в мої здібності… — Ліана закотила очі.

— Завжди будь ласка, люба! — Сорока весело підморгнула і пожартувала: — Насправді я серйозно. Це ж талант, Ліано! Якщо тобі вже не судилося знайти нормального хлопця, то хоча б хай з тебе буде користь для суспільства!

— Тобто я ще й стара діва за твоєю версією?!

— Ну, поки що ти навіть не знайомишся з хлопцями, а лише дивишся на Яна, наче він шматок шоколадного торта…

Ліана швидко прикрила подрузі рота рукою:

— Тихіше! Якщо хтось почує, я тебе закопаю десь у підвалі школи!

— Ой, страшно! — закотила очі Сорока. — Але, Ліано, давай будемо чесними: або ти нарешті з ним заговориш, або я офіційно звертаюсь до ЮНЕСКО, щоб вони внесли тебе у список "Дівчат, які найбільше тягнуть з визнанням своїх почуттів"!

Ліана тільки зітхнула.

Але правда була в тому, що вона не могла просто так підійти до Яна. Адже вона …