Дайв. Частина 2

Несподівано й відразу, у мозку Райана не залишилося жодного сумніву, що відмова його дихальної системи не є критичною випадковістю. Ні, Моррісон його цілеспрямовано хакнув. Цей інтелігентний, дружелюбний, інфантильний виродок, фахівець із цифрових, трясця його матері, систем захисту, його хакнув. Навіщо і чому – зараз було зовсім не важливо. Фрімен опинився у складній ситуації, у пастці, з якої не було виходу. Але задихнутися і просто потонути на тридцятиметровій глибині він не бажав.

Впустивши респіратор, як більше не потрібну деталь спорядження, Райан взяв ротом загубник регулятора і зробив один-єдиний вдих, відразу заблокувавши клапан балона. За багато років Фрімен встиг звикнути до безвідмовного процесу роботи кібер-легень, і зараз з швидкоплинним подивом згадав, що дихати під водою балонним повітрям значно важче. На глибині стиснене повітря стає щільним і потребує більших зусиль, щоб вдихнути його через систему дихального апарату.

Інтенсивно працюючи ластами, він поплив уздовж схилу стіни, намагаючись відірватися від членів групи у горизонтальній площині. Рватися з місця прямо до поверхні не мало сенсу. Зрозуміло, Райан зміг би легко обійти Моррісона, обтяженого громіздким обладнанням, але, десь там, нагорі, його чекав Галлахер ...

Фрімен мав намір досягти одного з проломів у стіні. Він знав, що деякі з них проходять риф наскрізь, але не збирався застрягти у вузькому проході, без повітря. Насправді, він хотів сховатися в одному з коридорів, пропустити переслідувачів уперед, а потім уже рвонути до поверхні. Весь цей план загрожував передчасною задухою, баротравмою, механічним пошкодженням імплантів, кесонною хворобою, непритомністю від надлишку вуглекислого газу в крові... Проте іншого плану не було, Фрімен діяв інстинктивно, імпровізував, приймаючи миттєві рішення.

Наполегливий низький гул підтвердив, що Хетеуей, з її двигунами, тримається десь збоку. Звук у воді поширюється в 4,5 рази швидше, ніж в атмосфері, тому під водою сигнал від джерела звуку надходить до обох вух дайвера майже одночасно, різниця становить менше 0; 00001 секунди. Через таку малу різницю, чіткого просторового сприйняття звуку не відбувається, і визначити напрямок «на слух» страшенно важко. Швидко озирнувшись, Райан побачив дівчину якраз вчасно: пройшовши впритул з інструктором, Кейт в останню мить увільнула вбік, уникаючи зіткнення, а Фрімен підринув униз, ледь не зачепивши гострі, як бритва, коралові гілки. На думку йому прийшли недавно бачені принципи полювання хижаків на своїх жертв.

Витончено розвернувшись, чорнява фурія пішла на новий захід, набираючи швидкість. Райан зробив новий вдих із балона. Запаси повітря неминуче танули. Озирнувшись нагору, Фрімен побачив Моррісона і Галлахера, що все також пильно стежили за ним, наче парочка акул, що чекали зневірену здобич.

Райану потрібен був відволікаючий маневр.

Попереду заблищав фарбами щільний косяк хірургів. Не замислюючись, Фрімен кинувся навперейми зграї. Маленькі рибки миттю зламали злагоджений стрій, огорнувши дайвера живою хмарою, затуливши своїми тілами весь навколишній простір. Райан одразу ж розвернувся і кинувся вниз, під прикриття коралових виступів та козирків.

У грудях почав наростати неприємний тиск. Видихнувши повітря тонким струмком бульбашок, Райан сподівався, що вони загубляться в бурхливому вихорі, влаштованому тропічними рибками.

Він сховався за масивним кораловим наростом, намагаючись не торкатися скам'янілих виступів, і обережно озирнувся. Переслідувачів не було. Фрімен причаївся, незважаючи на зростаючий тиск у грудній клітці та тривожні червоні сигнали на внутрішньому дисплеї очей. Зробив ще один вдих з балону – цифри на дисплеї злегка вирівнялися, і знову стали червоними. Він чекав. З кожним повільним видихом ставало важче контролювати рефлекси і придушувати бажання зробити глибокий вдих. І все-таки, він терпляче чекав.

Терпіння було винагороджено. Спочатку у полі зору з'явилися Моррісон і Галлахер. Обидва піднялися до позначки 25-26 метрів, намагаючись засікти здобич зверху, повільно курсуючи вздовж стіни. Потім почулося тонке гудіння двигунів, і швидко промайнула Хетеуей. Дівчина легко ковзала амплітудним курсом, змінюючи глибину та кут руху. І якби вона спустилася ще на пару метрів, то обов'язково помітила б Фрімена, що причаївся під кораловим козирком. Розвернувшись, буквально, поруч із його укриттям, Кейт повернулася на 25-метрову глибину, де знову з'явилися Моррісон і Галлахер.

Схоже було, що трійця зустрілася для наради. Радіоефір весь цей час залишався чистим. З моменту кібер-атаки Моррісона мисливці професійно дотримувалися тиші, і в мікронавушниках, з якими Райан не поспішав розлучатися, лише часом шипіла статика. Усі троє спілкувалися жестами. Фрімену не було видно, про що саме, був надто незручний ракурс огляду, але суть і так була ясна. Зараз мисливці узгоджували швидке розширення радіусу пошуку та поділ групи за векторами напряму.

Фрімен швидко прикинув свої шанси проти кожного мисливця. На дальній дистанції, найнебезпечнішим слід було вважати Моррісона. Чорт його знає, яким ПЗ набиті його контейнери, але якщо уявний наймач зміг зламати систему дихання Фрімена, цілком можливо, зможе зламати і зір. У ближньому бою реальну загрозу представляв Галлахер. Морпіх явно почував себе у воді, як риба, і, напевно, був навчений ведення бою в підводному просторі. Щодо бійцевих якостей Кейт Хетеуей, Райан міг тільки здогадуватися, але за проведений з нею час, він переконався, що дівчина має відмінну координацію рухів і почуття балансу, плюс, завдяки девайсам з електродвигунами, вона єдина, хто легко перевершує Фрімена у швидкості. Однак, при цьому, він був більшим і важчим, і з упевненістю міг припустити, що в рукопашній сутичці подолає цю підступну відьму. Істотним недоліком Фрімена у цій ситуації була гостра нестача повітря.