Діагноз: "Курортний роман"

Глава 24. Лаванда, побічні реакції та контрольна група

 

Корольова Маргарита Андріївна

За десять хвилин після повернення зі сніданку список покупок налічував чотири пункти: аромалампа, ефірна олія лаванди, олія білого сандалу та свічки без запаху. Ще через п’ять хвилин Соня дописала внизу «дракон», намалювала поруч криву зубату істоту й урочисто обвела її трьома колами.

– Дракон нам не потрібен, – сказала я, перевіряючи гаманець, телефон і футляр із ранковою дозою піридостигміну.

– Потрібен. Це обладнання.

– Лампа, олії та свічки – обладнання. А дракон навіщо?

Соня подивилася на мене з поблажливістю людини, якій доводиться пояснювати очевидне.

– Щоб лаванда бачила, кого присипляти. Бо раптом вона переплутає мене з Професором?

– Професор і без лаванди спить цілодобово.

– Ось бачиш. На ньому вже працює.

Плюшевий єнот сидів у неї під пахвою з пластиром на передній лапі й виразом багаторічної втоми, вишитим виробником. За останні дні він пережив дві крапельниці з компоту, нейрофікусацію та спробу вербування до таємного ордену. Випадкове вимкнення було найменшою з його проблем.

– Запах не заходить у ніс і не шукає, кого вимкнути.

Соня замислилася.

– А як він знає, що дійшов до мозку?

– Нюхові рецептори передають сигнал нервовій системі.

– Тобто він дзвонить мозку?

– Якщо тобі так зрозуміліше, нехай дзвонить.

– А якщо мозок не візьме слухавку?

Я застібнула сумку й подивилася на доньку. Каштанове волосся після ранкового розчісування вже встигло вибитися з хвостика, на футболці красувався намальований фломастером зелений дракон, а на ногах, попри спеку, сиділи кислотно-рожеві гумові чоботи. Змінити взуття вона відмовилася, пояснивши, що ніндзя має бути готовий до болота. Де саме серед санаторних клумб вона збиралася його шукати, уточнювати не стала.

– Якщо мозок не візьме слухавку, ми повторимо процедуру ввечері. Але спочатку знайдемо нормальні олії, а не ароматизовану рідину з найближчого сувенірного кіоску.

– І дракона.

– Побачимо. – відказала я трохи втомившись грати у ці словесні ігри з донечкою.

– Це доросле «так» чи доросле «відчепися»?

– Це доросле «вийди нарешті з номера, поки я не передумала».

Соня закинула на плечі маленький рюкзак, посадила Професора так, щоб його голова стирчала з розстібнутої блискавки, й рушила до дверей. Я встигла перехопити її за комір футболки раніше, ніж вона вискочила в коридор.

– Режим?

Вона важко зітхнула й урочисто підняла вказівний палець.

– Економний. Не бігати, не стрибати, не рятувати світ без дозволу головного лікаря.

– І повідомляти, якщо важчають повіки, слабшають ноги або стає складно дихати.

– Мамо, я пам’ятаю. У мене зелений рівень. Батарейка заряджена на дев’яносто сім відсотків.

– Чому не на сто?

– Три відсотки з’їв сніданок. Він був несмачний, а це дуже енергозатратно.

Я перевірила її обличчя. Колір шкіри рівний, кутики губ симетричні, верхні повіки трималися нормально. Соня помітила огляд і терпляче висунула язика, даючи змогу оцінити ще й артикуляцію. Після цього самостійно вдихнула, затримала повітря й голосно порахувала до десяти.

– Пацієнтка готова до виписки, – повідомила вона.

– Пацієнтка готова до ринку. Це значно коротший маршрут.

Дорога до міського ринку займала близько двадцяти хвилин. Я обрала затінену алею й одразу задала темп, за якого Соня могла йти поряд, не переходячи на біг. Перші двісті метрів вона чесно перекочувала стопу з п’ятки на носок, наслідуючи Максимову «ходу ніндзя». Потім побачила ящірку, забула про маскування й смикнулася до бордюру. Я вчасно поклала долоню їй на плече.

– Економний режим.

– Вона могла бути розвідницею.

– Вона могла бути звичайною ящіркою.

– Так усі шпигуни й кажуть! – трохи образилась донька.

Ящірка зникла під каменем, не залишивши змоги перевірити документи. Соня повернулася на доріжку й наступні кілька хвилин ішла спокійно. Її рука час від часу торкалася мого зап’ястя.

Я бачила, що вона значно повільніше виснажується. Усе це ще можна було пояснити вдалим ранком, правильно підібраним навантаженням і випадковим коливанням симптомів. Кілька хороших днів не перетворювали Максимову систему на доказовий метод. Проте мій внутрішній скептик уже не міг заперечувати результат, тому перейшов до дріб’язкових претензій щодо термінології.

«Сплячий дракон». «Квантове завмирання». «Енергетичний світлофор».

Нейрофізіолог із червоним дипломом цілком міг називати дихальну вправу дихальною вправою. Проте Максим, схоже, вважав точну термінологію особистою образою для дітей.

Біля входу на ринок нас зустріли голоси продавців, запахи спецій, нагрітого пластику, фруктів і свіжої випічки. Соня взяла мене за руку без нагадування. Тут економний режим збігався з інстинктом самозбереження: люди рухалися між рядами хаотично, зупинялися посеред проходу й розверталися разом із сумками, не перевіряючи, кого знесуть по дорозі роблячи перший крок вперед, а поглядом оглядаючись назад.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше