Заключення

Початок липня 2020 року

День видався ясним та привітним. Але над старим будинком, здається, постійно висіла якась напівтемрява. Від якої стає моторошно та не затишно.

Принаймні так думала одна із трьох дівчат, які прийшли сюди без дозволу дорослих. На вигляд їм можна було дати років тринадцять-чотирнадцять. Вони лише недавно переїхали в містечко, і одразу дізналися про темну легенду, яка стосувалася особняка.

- Навіщо ми сюди навідались? - запитала одна з них, білява та симпатична дівчинка.

- Ти знаєш, навіщо, - парувала друга, - кажуть, що тут бачили наречену, яка ходить кожної ночі під вікнами та плаче за своїм коханим. Ми маємо її побачити.

- Навіщо? - в голосі першої дівчинки забриніли сльози, - хіба це розумно, турбувати містичні сили? Ніхто не ходить сюди. Пам’ятаєте, що сталося з тими, хто насмілився потурбувати дівчину у білому?

- Це пригоди, - подала голос третя дівчина, - мені вже осточортіло це сільське життя. Школа, гуртки, навчання, канікули, не трапляється нічого цікавого. Досить. Ми маємо відчути хочу трохи гостроту життя.

- До того ж, кажуть, тут жили городяни кілька днів. Нічого з ними не сталося. Та й навряд чи, наречена існує. Просто подивимося будинок. Нас троє, не забувайте.
Якщо когось зустрінемо, просто втечемо.

Три шукачки пригод зайшли до будинку та деякий час нишпорили по різним кімнатам. На їх розчарування, нічого містичного не знайшлося. Помешкання виявилися звичайними та занедбаними, проте небезпеки не спостерігалося. Дівчата навіть здивувалися, що сюди на протязі стількох років ніхто не приходив, адже серед меблів знайшлися пристойні речі.

- Уява робить з людьми дивні справи, - помітила друга дівчина, спритна та рухлива брюнетка, - здається тут можна знайти що завгодно, але не пригоди, - навіщо у шафу залізла? Що шукаєш?

Білява дівчина не відповіла. Сама не розуміла, чому і навіщо підійшла до шафи, відкрила. В одну мить навіть здалося, що її покликав чийсь голос, але в це вірилося слабо. Хто тут міг покликати?

У шафі на верхній полиці знайшлася коробка. Коли дівчата відкрили її, то не змогли втримати дружній крик захоплення.

На дні лежала прекрасна корона. Здавалося, що її сюди поклала казкова принцеса, щоб потім за нею повернутися. Діаманти сяяли не природнім блиском, наче освітлюючи напівтемне приміщення.

- Яка краса, - вигукнула брюнетка. Спритно витягнула корону з коробки, - невже діаманти справжні?

- Тобі дуже личить, - підхопила третя дівчинка, із захватом дивлячись на опонентку.

Дівчата защебетали, роздивляючись діадему з різних боків. Ніколи у житті не бачили такої коштовної прикраси. Про свою третю супутницю вони геть забули… як часто і траплялося.

Білява дівчинка не зводила очей з подруг та з діадеми. На її рожевих губах з’явилася посмішка.

Стояла майже ніч, коли зі старого будинку вийшла білява дівчинка-підліток. Вона тримала в руках коробку, в якій лежала діадема. Нова власниця хвилин сорок милувалася  собою перед дзеркалом,  вдягнувши діадему. Поки не згадала, що вдома можуть почати її шукати.

Подружок знайдуть не скоро. Мало хто здогадається шукати бездиханні тіла у загадковому  будинку. Місцеві вірили, що туди краще не наближатися. Звісно, поліцію, містичні плітки не зупинять, але дівчинку це не турбувало. Ніхто не знав, що вони туди ходили, також ніхто не бачив її з ними.

Вона міцніше стиснула коробку, наче боялася, що втратить свою величну знахідку. Тепер вона відчувала свободу від брехливих та зрадливих подружок, які ніколи ними не були для неї. Завжди дивилися звисока та вважали кращими в усьому! Останньою краплею стало те, що вони хотіли заволодіти прикрасою, яку знайшла вона.

Діадема підказала їй тоді чудовий вихід. Навіть важкий канделябр знайшовся поряд… Тепер життя стане іншим, тепер вона королева, яка носить величну корону. І той, хто насмілиться завадити їй… Цікаво, хлопець-старшокласник, який подобається усім дівчатам з їх невеличкої школи, зверне на неї увагу? Коли побачить на ній таку прикрасу?

Невисока фігура дівчини з коробкою у руках, наче розтанула у темряві. Біля покинутого будинку царювала мертва тиша…