1

Колетт Мар'є набула в академії репутації особи вразливої й надмірно зацікавленої всім новим і всіма новими людьми, що з'являються в столиці. Ясна річ, мова не про тих, хто приїхав на роботу і взагалі про всіх нових людей загалом, о ні. Погляд Колетт незмінно падав на людей, що опинялися або могли б опинитися в полі її зору – нові викладачі в академії, нові багатії, які приїжджають до столиці, нові слуги у її великому домі.

Саме тому, коли всі дізналися про приїзд іноземного промисловця і казкового багатія, що чи вибився з низів, чи спустився з верхівки якоїсь королівської династії, Колетт Мар'є була тією людиною, яка знала більше за всіх інших. А Лісбет Лундквіст та Акселю Гансену, як її найкращим друзям та постійним компаньйонам вдалося дізнатися результати світського розслідування раніше за інших в академії.

Новина про те, що в Асін’ї приїхав обурливий іноземець містер Вінсент Фокс, спочатку була принесена Колетт Мар'є, потім перекочувала до Лісбет і Акселя. Подібно до хвороби, від якої в одного є імунітет, а в іншого – ні, плітка почала розходитися далі. Від містера Гансена вона перетекла до двох інших його подружок, а від них ще до двох по два. І незабаром вся Турмалінова академія знала, що в Асін’ї прибув обурливий промисловець і винахідник, а вулицями він роз'їжджає зовсім не в екіпажі, а на власному жахливому винаході, який точно уб'є когось незабаром.

– Обурливо, чи не так? – запитала Віктуар Фрадетт, тряснувши копицею золотих кучерів і сівши за одну парту з Колетт та компанією. – Що він собі дозволяє, цей іноземець?

Аксель та Колетт погодилися, що обурливо. Лісбет багатозначно втупилась у зошита із конспектом, бурмочучи собі під ніс матеріал минулої лекції. Перший семінар на другому курсі – не хотілося б почати з паршивої оцінки через те, що всі довкола люті на цього обурливого іноземця Фокса. Можливо, Акселю, Віктуар і Колетт допоможуть у житті батьки, але їй доведеться всю дорогу до фінальних іспитів працювати та вчитися на повну.

- Лісбет! Ти й так усе це знаєш по роботі, — Аксель висмикнув у неї з-під носа конспект. - Припини, ти вчила майже всю ніч.

- Саме через те, що вчила майже всю ніч, любий Акселю, — дівчина спробувала відібрати конспект, — я й маю повторити.

- Краще послухай, Дороте розповіла нову плітку про цього Фокса, — встряла Колетт, підсівши ближче. – Він купив у її батька маєток Венера, а ще – Чорний Особняк в районі Маре.

- Той жахливий будинок із примарами? - Лісбет скинула брову, не вірячи почутому.

Наскільки їй було відомо за словами Колетт, ніхто не хотів купувати Чорний Особняк у районі Маре через потворну чорну цеглу, з якої побудував його колишній власник. А ще через те, що там, за чутками, досі тинялися страшні та кровожерливі примари. Нікому з місцевої аристократії не хотілося займатися настільки поганим будинком, навіть жити не хотіли поряд із ним. А просто багатії проходили повз, вважаючи руїну лише безглуздою тратою грошей.

Лісбет, навіть якби мала всі гроші світу, не стала б купувати цей будинок. Повз нього вона їздила на роботу і намагалася крутити педалі якнайшвидше, щоб ненароком не зупинитися і не нарватися на когось із примар, тамтешніх мешканців. Найстрашніше місце в Асін’ї лякало тепер навіть більше, ніж коли пустувало.

Але на цьому її інтерес до пліток про обурливого містера Фокса і зав'яв. Так, цей багатій дивний, раз купив такий бридкий будинок, але на цьому все. Відібравши в Акселя конспект, Лісбет продовжила повторювати, слухаючи, що обговорюють друзі. Шепотіння не вщухли, навіть коли в аудиторію увійшов професор Берньє і розпочав семінар.

- Цього року ми починаємо серію досить цікавих практичних занять, — професор Берньє злегка супив густі чорні брови, але загалом був у нормальному настрої, і навіть не збирався роздавати погані оцінки кожному, кого завважить. - І думаю, міс Лундквіст буде моїм асистентом. Вона краще за вас знає про те, як комбінувати дві різні рослини та створювати гібриди.

Лісбет усміхнулася. Завжди було приємно, коли хвалили. А ще – приємніше, коли це робив найсуворіший викладач, який спуску не дає нікому, навіть тим, чиї батьки спонсорують академію та входять до опікунської ради.

- Міс Лундквіст, виходьте до столу і покажіть, яких результатів зможуть добитися решта, якщо перестануть думати про обідню каву та уважно слухатимуть на лекціях, — Берньє сів за свій стіл, поступившись їй столом для дослідів. - І з поясненнями.

Це було досить легко – таким вона щодня займалася на роботі, тому залишилося тільки вийти та знову повторити. Лісбет окинула поглядом групу і почала робити своє діло.

- Для початку важливо знайти, яке насіння поєднується, а яке — ні, — почала Лісбет, прогортаючи паперові пакети з насінням різних рослин. – Поширена помилка – схрещувати трави з деревами. Якщо хочеться, щоб яблуня квітла ліліями, — дівчина глянула на Колетт, якій ця ідея і належала, — доведеться поратися з кожною квіткою, прирощуючи до яблуневої гілки. Інакше не вийде. Але можна змусити яблуню цвісти як магнолія і, в принципі, результат буде такий самий, але доб'ємося його шляхом гібридизації.

Вона взяла насіння яблуні, бузку та сосни, а потім – склала їх разом на скельці.

- Гібридні рослини можуть давати насіння та плоди, а можуть – не давати, це залежить від складності з'єднання та майстерності того, хто проводить експеримент, — промовила вона, капнувши трохи води на кожне насіннячко. – Наприклад, якщо об'єднувати два сорти яблуні, можна досягти того, що рослина плодитиме. Звичайно, цей процес потрібно щороку запускати вручну, але плоди таких яблунь можна їсти, і ми їх успішно їмо. 

- Невелике уточнення, — вставив Берньє, постукавши по столу ручкою. – Процес може запускати лише той, хто має сильний потоковий потенціал. Решті доведеться починати все з самого початку.

Лісбет кивнула, і повела рукою над скельцем, запускаючи процес. Насіння почало зростатися між собою, а потім – з'явився довгий зелений паросток.