17. День десятий

Білочки в край обнагліли. Тепер не я їх кличу їсти , а вони самі стукають у вікно. Я з посмішкою насипаю їжу в мисочку від йогурта і спостерігаю . Це виходить в мене вийшло приручити білочок? Є ще варіант , що їх годував ще хтось до мене , та не суть. Треба збирати речі. 

Востаннє ми стояли на футбольному полі та вдихали свіже повітря. Востаннє зі мною, а потім хто куди. Хтось вчитися в універ , комусь ще рано про це думати , а іншим довчатися останній рік. 

Годинник показував одинадцяту, годину сніданку. От і добре , бо я так довго не протягну. В моїй руці завібрував телефон, мама. Я зразу взяла слухавку. 

• - ало , привіт доню, сказала мама.
• - привіт, мамуль.
• - ми вже виїжджаємо з дому, як будемо під'їжджати я тобі подзвоню .
• - добре, мам. Па .
• - папа , донь.
• Сумка вже стояла на застеленому ліжку. Я чекала на дзвінок батьків паралельно дивлячись піни . Настя прийшла в хатку і теж збиралася . Як з'ясувалося вона розійшлася з хлопцем і збиралася на автобус.
• - так , що сталося? Чому ви розійшлися?
• - заплутано все це... Я не хочу зараз говорити про це.
• Подруга злегка посміхнулася, після чого , скривившись закрила повну сумку речей.
• - їдь зі мною, машиною.
• - так зручніше буде.
• - та ні , я не хочу набридати вам .
• - це ж просто поїздка , ти нам не заважатимеш , твердила я. Та подруга була недоторканною.
• - як хочеш, ображено випалила я і перевела погляд з подруги на вікно. Темний від тіні дерев очерет сяяв всіма кольорами веселки. Райдужні краплинки під сонячними променями блискотіли , неначе перлина. Сосни , які видніли з протилежного берега злегка похитувалися від літнього , теплого вітерцю. Природа тут дивовижна, така ж як спогади з дитинства. Спогади ,про походи з ночівлями в машині на пляжі біля озера , про поїздки на море з батьками , про купання в морі пізно вночі...
• - не ображайся на мене , тихо вимовила Настя .
• - я і не збиралася , немає сенсу тримати образу на недруга.
• - гей, ти чого?
• - та того, що подруги розказують все одне одному.
• -  я потім все  розкажу, вона різко встала і швидко пішла до ванної кімнати. За хвилину почувся шум води в якому перервано було чути всхлипи та плач.
• 21:56
• Мертва тиша , лише піна легко потріскує , гаряча вода розслабляє моє тіло. Мої очі прикриті , до вуст приємно доторкається рожева пінка. Ми з сім'єю дуже комфортно провели час разом. Дорогою додому заїхали на заправку , купили хот-доги та наїлися до тошноти. Обговорювали питання сьогодення та плани на найближче майбутнє. Під кінець дороги я прослухала свій плейлист, який ще більше покращив мій настрій. Круто відчувати любов до своєї родини , відчуваючи її взаємно. 
• Я поки ще не знаю , що робитиму далі, чи знайду толкового хлопця , ким працюватиму... Головне те , що я зрозуміла, що не потрібно багато планувати, підганяти життя та інше. Нехай воно йде своїм чередом , якось воно буде , а я буду його приймати.