15. День восьмий

Давно я так солодко не спала, подумала я ,дивлячись у вікно. Я насолоджувалася кожним ранком , коли ніхто в мене нічого не вимагає і я можу спати досхочу. Ну майже. В принципі, на зарядку можна і не йти , але все ж легше піти ніж виправдовуватися , чому мене не було. Я тільки зараз зрозуміла, що в кімнаті одна. Я напружено почала згадувати вчорашній вечір. Вона наче не приходила... Стоп , це що за шум? Це з ванни? Я швидко забігла до ванної кімнати і побачила шкарлупи від горіхів, піднявши голову вище я побачила білочку , яка дивиться на мене з маленького , навстіж відчиненого вікна. Ой , яка гарна! Я навшпиньки вийшла з кімнати. Картонна коробка з горішками і сухофруктами зловила мій погляд. Насипавши собі в руку декілька штучок я пішла назад. Глянувши на вікно , я тільки почула голосне " Пііі" і побачила біленький кінчик хвостика. Я все ж поклала харчі на підвіконних та з хорошим настроєм пішла снідати.

14:29

Зарядка дуже затягнулася. До дня спорту в нас був спортивний захід. Всім обов'язково потрібно було вдягнути яксраво-зелені накидки , як у прибиральниць. Це мало бути весело , але було не так. Ні, ну, а як ви уявляєте сонних , голодних підлітків, яких заставили натягнути на себе ці майки та скакати з м'ячем у різних конкурсах. 

Так швидко я ще не снідала. Кухарі тільки й охали і ахали , коли дивилися як швидко стіл для брудного посуду наповнявся тарілками та виделками. Такою смачною котлета з гречкою ще ніколи не була. А який добрий кисіль...  Як там кажуть "Ти не ти , коли голодний" . І правду кажуть , бо так і є. В цих змаганнях був один великий плюс - відмінили історію. Я в цілому її не люблю , а тут ще й для екзаменів треба. Так , я знаю треба вчити, а так не хочеться. Я тільки що знов згадала про Настю. Вона вже ночує в Влада? А не зарано ? Може вона вже повернулася , потім гляну, а поки доїм свіжесенький батон з маслом. Ммм, смакота .

Найоптимальнішим варіантом зараз, коли я трохи переїла , було прогулятися між будинками. Ноги наче змовилися з моїми внутрішніми переживаннями і повели мене до будинку 26 , будинку Влада. Так , як я і думала тут була ця занадто довірлива дівчинка. Вона в червоному халатику сиділа на порозі і пила каву , котра пахла за кілометр. Я несамовито посміхнулася і пішла в сторону подруги.

22:34

Тіло все хотіло спати , але нав'язливі думки були сильнішими . Так , це все від промови подруги. "... Він називав мене найкрасивішою , найкращою і най-най-най... Але мені здається він мене використовує. Ніяких подарунків , подяки... Сьогодні треба розібратися з цим всім..." . Я взагалі не розумію нічого. Ну як так можна? Як можна переспати з ним на третій день знайомства? Запитання не давали мені спокою, але втома перемогла їх.